Справа мертвого авіатора

Певно, дiвчина вiдразу зрозумiла, про що вони говоритимуть, бо жодного подиву не промайнуло на ii обличчi. Вона погодилася працювати його секретаркою, ще нiчого не знаючи про нову справу. Однак сьогоднi мае право вiдмовитися. А якщо справдi вiдмовиться?.. Невдовзi вiн дiзнаеться про ii остаточне рiшення.

Ця кiмната належить господинi будинку i травам. Вони скрiзь – просочилися у стiни, вплелися у стелю. Дивнi жмутики прикрашають невеличке вiконце, звисають, нiби тягнуть руки-пелюстки до несподiваних гостей. Пахне м’ятою…

– І любистком, – додала Мiра.

Барвистi килимки – на лавi й долiвцi, у глечиках – теж сухоцвiти. Щось жовте, тендiтнi засушенi маковi голiвки. Тарас Адамович ставить лампу на пiдвiконня, роззираеться.

– Що ж, Мiро. Оскiльки бiльшiсть трав я не впiзнаю, то можу сказати, що не певен у безпечностi чаю, який ми з вами сьогоднi пили.

Дiвчина усмiхнулася. Останнiм часом усмiшка на обличчi Мiри з’являеться щоразу частiше. Це добре, безперечно. Врештi, той глибинний смуток на сподi очей в останнi кiлька днiв розслiдування змушував його думати про справу безперервно.

Хтозна, можливо, з цим розслiдуванням буде простiше – принаймнi, Мiра не знайома з тими, чийого вбивцю чи вбивць вони розшукуватимуть.

– Ви хочете розповiсти менi про справу?

– Так.

– Я слухаю.

– Мiро, я хочу, щоб ви розумiли: ви маете право вiдмовитися, коли вислухаете мене.

Вона не вiдповiла, зосереджено вдивлялася в його обличчя. Олiйна лампа ледве свiтила, на стiнi утворилися тiнi – довгi й моторошнi.

Даремно вiн обрав для розповiдi цiеi iсторii саме такий час. Поговорили б з нею завтра, за ароматною полуденною кавою. Дурний самовпевнений стариган – тепер налякае ii! Зараз, коли вiн уже привiв дiвчину до цiеi кiмнати та заiнтригував розповiддю про справу, навряд чи вона погодиться вiдкласти розмову до завтра. Що ж…

– На борту лiтака, що летiв iз Петрограда до Киева, було шестеро осiб: перший i другий пiлоти, моторист i гатчинський iнструктор, а також князь Олександр Сергiйович Курдашов i його молода дружина, якi щойно обвiнчалися i вирiшили вiдсвяткувати подiю невеликою подорожжю.

На стiнi заколивалася полохлива тiнь вiд жмутика, що хитнувся. Мiра рiвнiше сiла на лавцi, перевела погляд на Тараса Адамовича, який продовжив розповiдь:

– Лiтак приземлився три днi тому на Куренiвському аеродромi. Однак вийшли з нього четверо: обидва пiлоти, моторист та iнструктор. Князя i його молоду дружину було знайдено у лiтаку мертвими.