18+: Парафрази й переклади. Книга 1

– Натужся, нiби проти мене,

Напруга хай зiйде на нiт…

Сопiв, покусував рамена,

нарештi прутень весь в менi!

Тремтiла, билася, дрижала —

такого досi я не знала-м,

по спинi череда мурах!

Подушку в рот, щоб не кричати,

та врештi мусила волати —

хай чують по усiх свiтах!

– Кричи! Нiхто не порятуе! —

Мене пiд’юджував король, —

Всi цноти я твоi сплюндрую,

утiшишся, лише дозволь…

Вiн гвалтував, гарчав, щасливий,

мов кiнь надмiру норовливий,

до лона руку мя запхав.

А я ся попiд ним кидала,

нечувано розкошувала…

Отак вiн другу цноту взяв.

А третю цноту iншим разом

узяв вигадник до забав.

На мене верхи всiвся плазом,

мiж перса прутня мi поклав

i шоргав. Запахом п’янило.

Руками прутень обхопила,

немов сопiлку оплела

i нiгтиками фалювала,

стискала, плiд отой лизала,

до розпашiлих вуст взяла.

Вiн бився мя у пiднебiння,

здригавсь, бубнявiв на вустах, —

яке блаженство, вознесiння, —

вiн в мене в ротi виростав.

На язика робив наскоки,

крутивсь, метався на всi боки,

немов татарин воював.

Я пестила його сiдницi,

султан згори волiв дивиться

i глибше прутня заганяв.

Я ластила його i ссала,

нас нiби янголи несли.

Я ледве дихання тримала…

Аж мiж вустами теплий плин.

Не стрималася, щоб вернути

йому те на живiт, на прутень…

Зганьбилась пану на злобу!..

В сльозах пробачення просила…

Дверима гахнув що е сили

i вiд тих пiр мене забув.

6

О забавах гаремних

Лиш сербiянка закiнчила,

одна з бiлявок враз по тiм

привести евнухiв велiла

для утiшання спраглих дiв.

Гладенькi, ситi, безволосi, —

напевно, знали, як велося, —

шальвари вниз спустили юж

i дiвам прутнi показали,

лиш прутнi, бо калитки втяли,

а без калитки – то не муж.

Жiнки шальвари поскидали,

руками ластилися скрiзь,

а евнухи iм цiлували

все тiло до соромних мiсць.

Менi кивали, та даремно.

То не природно, неприемно,

тi прутнi не пiднiме й сталь.

Для мене евнухи – калiки,

лиш тiнь, подоба чоловiка,

у мi до них вiдраза й жаль.

Жiнки юж до розкiшниць клали

шербет i пiдливали мед.

Їх вправнi евнухи лизали,

бо все те знали наперед.

Жiнки звивалися, казились…

Пiдпила Гальшка веселилась:

– В цих прутнi, най iх бiс бере,

а в iнших хлопiв iнша мiрка —

немае й прутнiв, тiльки дiрка

i рурка в чалмi для потреб.

Я не казала iм огуду,

леч пiдвелася i пiшла.