18+: Парафрази й переклади. Книга 1

Нiколи з евнухом не буду,

щоб менi доля не сплела.

Ще потiм я таке дiзналась —

жiнки без евнухiв вправлялись,

собi такий робили чин —

служницям в пояс гриб в’язали,

i тi iх в русi вдовольняли,

а гриб той iз краiни Чiн.

7

О тiм, яку пригоду пережила-м

Якось увечерi незвана

(всоталася легка, мов тiнь)

до мене сербiянка Дана…

– Не знудилась на самотi? —

Спитала нiби для годиться. —

Менi, як i тобi, не спиться…

Із гордощiв не проженеш?

Же ся намiрила лягати? —

Взялась одежу розпинати.

– Чи ти стидаешся мене?

– Нi… Що ти… – Опiр не чинила.

Що далi й буде помiж нас?…

Вона мi перса оголила,

прицмокнула: «Прийшов наш час!

Чуднiйших кшталтiв пошукати…»

Я iй далась шальвари зняти.

– Ляж на постiль, – сказала мi.

По тому сербiянка смiло

явила нiжне бiле тiло,

хто б те побачив – онiмiв.

Мов мармурова римська краля,

з одежi вийшла, пiдiйшла.

Богиня красна, нiмфа, ляля…

Лягла до мене, обняла.

Вiд поцiлункiв я горiла,

вона ж усiм тремтiла тiлом,

вуста вогнем пекли вуста.

Мя так жiнки не цiлували,

хiть розбирала, роздирала,

язик у ротi лоскотав.

Без чоловiка жiнцi скрушно

(Давно з султаном не була).

Я не лежала безпорушно,

я теж до пестощiв вдалась.

Великi груди сербiянки

були для мене, мов приманка,

йшлось до сильнiших починань.

На персах пуп’янки ствердiли,

я прагнула ii, хотiла…

Це найдивнiше iз бажань.

Долонi ластили все тiло,

пощипували мiй живiт…

– Ти ще невинна, – шепотiла, —

тобi всього пiзнати слiд.

Ти i приемна, i привiтна,

волосся в тебе оксамитне

там, де кохання таiна…

А пальцi терли, напирали,

щораз все бiльше розкривали…

– Святиня Венус ще тiсна…

Я виструнчила-м ся гвалтовно,

мя обiймав гарячий жар,

тремтяча, збуджена, безмовна,

коханням втiшена душа…

Заслони рук вiдсторонила,

яскиню всю мою вiдкрила,

розвiвши стегна на розмах…

– Яка троянда! Скарб розкiшний!

Не цiлувати ii грiшно… —

Й вустами впилась менi в пах.

Язик ся рухав неймовiрно…

Мою долоню притягла

собi до пiхви… Я покiрно

пiд ii владою була.

Моя принада пружна й стисла,

ii – широка i обвисла,

iз патокою через край…

Менi на палець настромилась,

я пiддалась, не боронилась —

то був ii утiшний рай.

Аж захлиналася вiд шалу…

В моiй долонi теплий сiк…

Зiтхнула й мi у ноги впала…

Я втратила хвилинам лiк.