18+: Парафрази й переклади. Книга 2

У серце прямо старший б’е стрiлою,

Молодший зготувався, мов до бою…

Та раптом опустив додолу зброю,

І лук i стрiли уронив до нiг…

– Я вихований, батьку мiй, тобою…

Схиливсь нещасний, стрелити не змiг.

Володар враз озвучив свою владу:

– Молодшому до крихти буде спадок!

А старший нам довiв, що воiн вправний,

Таких до вiйська залюбки беру.

Вiйськовий труд – обов’язок державний

Твердих сердець, надiйних, сильних рук.

Затим перед царем, як е, постали

Утрьох купцi, що спiльну справу мали.

Вони зашили золото у черес.

Зарили в землю… Черес той пропав.

Один на одного здiйняли вереск,

Що золото iз них хтось точно вкрав.

Цар бачить, що всi трое хитромани:

– Перш нiж на суд ця ваша справа стане,

Послухайте уважно Соломона…

Колись любились юнка i юнак.

Клялось дiвча у вiрностi до скону…

У мандри хлопець вирушив вiдтак.

А з часом в iншiм мiстi одружився,

Коханiй, помiж тим, не повинився.

Поплакала нещасна, пожурилась…

Посватався й до неi багатiй.

У шлюбну нiч у нього попросилась,

Щоб зняти клятву вiрностi своiй.

Пiшла небога, та бiда в дорозi —

Лихий розбiйник трапився небозi.

Пограбував i в намiр – гвалтувати,

Вiдкрилася з сльозами на очах.

Розчулився розбiйник – що й казати —

Все повернув i вiдпустив дiвча.

Питаю вас, хто перед Богом чинний:

Жених, розбiйник, чи ота дiвчина?

– Дiвчина, – два промовили, – звичайно!

– Розбiйник! – твердо мовив третiй гiсть.

Цар огласив: – Ти золото взяв тайно!

Тебе жадоба й чорна заздрiсть iсть.

– Клянуся, царю, Богом, я порожнiй! —

Гiсть миттю передав цiпок дорожнiй

Товаришу й сказав: – Вини не маю!

Хай всi почують, ось у нього скарб!

Я тiльки справедливостi бажаю… —

У клятвi вгору пiднялась рука.

Цар усмiхнувся, воiна покликав:

– Щоби свiй жезл пройдисвiт цей не тикав,

Отут при всiх зламай його, юначе… —

І золото посипалось до нiг.

Крадiй упав перед царем i плаче:

– Пробач, твiй розум я не застерiг…

І далi цар судив без вiдпочинку.

До трону доступилась бiдна жiнка,

Вдова каменяра прийшла з бiдою:

– Потратила я вранцi на муку

Останнi грошi. Раптом – отакоi —

Шалений вiтер, наче на скаку,

Муку розвiяв. Дiток годувати

Немае чим. Менi вiдшкодувати

Хто мае це? Повiдай, царю мудрий.