Фатальна помилка

Коли юнак вiдправився на навчання за кордон, то мав при собi цiннi рекомендацiйнi листи до цього свiточа мiжнародного права.

Хотiлось би придiлити бодай трохи уваги ракiвськiй Академii: адже саме тут Юрiй Немирич дiстав середню освiту, тому, маючи вiдомостi про навчальний заклад, можна краще зрозумiти особистiсть майбутнього пана генерального писаря.

Отже, розквiт ракiвськоi Академii припав на 1616–1630 роки: тодi в нiй навчалося понад 1000 студентiв, серед яких було багато iноземцiв.

Прикметною рисою цього навчального закладу була законодавчо закрiплена релiгiйна толерантнiсть – дуже характерна риса социнiянства як такого. Один з пунктiв статуту Академii чiтко проголошував: «Кожен учень нехай молиться вiльно таким чином, як пiдказуе йому власна совiсть i релiгiя, у якiй вiн виховувався». В навчальному процесi Академii не застосовувалися широко розповсюдженi в тогочаснiй освiтянськiй традицii тiлеснi покарання, все обмежувалося виключно моральними настановами. Статут також вимагав вiд учнiв дотримуватись чистоти тiла й одягу, пiдтримувати порядок у примiщеннях, де вони проживали.

У Раковi також працювала одна з найкращих друкарень тiеi доби, що належала Себастьяну Стернацькому. У перiод 1602–1638 рокiв у нiй вийшли у свiт 246 книг. Деякi з цих видань були розрахованi на руських (украiнських) читачiв, зокрема «Антапологiя…» (ii ймовiрним автором був Остап Кисiль, вiн же – Євстафiй Гизель, який критикував iдею унii православних з католиками), драматичний твiр «Трагедiя руська» – перше вiдоме в iсторii видання, надруковане розмовною украiнською мовою.

Пiсля лiквiдацii Ракiвського центру арiянства завдяки социнiянським педагогам Матвiю Твердохлiбу, Якову Гриневичу-Гижановському (Яну Трембицькому) й Луцi (Юхиму) Рупневському майбутня кисилинська школа перетворилася у вищий навчальний заклад (академiю) з фiлiею в Береску (тепер село в Рожищенському районi Волинськоi областi). Як засвiдчують документи, тут навчалися молодi люди з рiзних верств.

Рiвень студiй в академii був досить високим. Окрiм класiв поетики й риторики, у нiй iснував ще один вищий клас, у якому вивчалися фiлософiя й теологiя.

Глава 4

Вiдьмин син

Соловецький монастир, осiнь 1630 року

Пiзнiм осiннiм дощовим вечором до Великого Соловецького острова пiдплив крихiтний рибальський човник. На берег лиховiсноi бухти Благополуччя зiйшов змерзлий подорожанин.