Фатальна помилка

Обережнiсть пiдказувала, що краще пiти – а раптом вiдьма замислила зле?! Але диякон придушив у собi цей порив i вирiшив залишитися до кiнця.

– Покайся в грiхах, – повторив Димитрiй, намагаючись нiчим не видати свого хвилювання, i простягнув Маринi великий срiбний хрест. – Покайся i спокутуй грiхи своi, доки не пiзно.

Однак ув’язнена, яка невiдривно пильнувала диякона, встигла перехопити його погляд. Поводилася, немов змiя, у будь-який момент готова вжалити…

– Менi немае в чому каятися, – уперто повторила жiнка i знов хижо посмiхнулася.

 – Я не належу до вашоi вiри, я взагалi ненавиджу схизматикiв. Всi ви – затято брехливi лицемiри. Обiцяли менi вiчне блаженство в раю, а пiсля сипали мерзенними обвинуваченнями…

Священик вiдступнув до дверей, збираючись покликати вартового, але не встиг: ув’язнена здiйнялася на лiжку i простягнула кощавi руки до нього. Диякон перелякано позадкував… Але тут обличчя вiдьми спотворила жахлива гримаса, вона iз тужливим стогоном впала на лiжко i завмерла там у надзвичайно незручнiй позi.

Димитрiю здалося навiть, що вона померла – однак червонуватi очi продовжували осмислено спостерiгати за священиком.

– Що з тобою?.. – спiвчутливо спитав диякон, мимоволi вiдчувши приплив жалостi. Поступово жiнка впоралася з болем i прорипiла:

– А ви не схожi на iнших священикiв, якi приходили сюди ранiше…

– Людським судом ти вже засуджена, проте Господь милосердний, – священик спробував говорити якомога м’якiше.

 – Бог утiшае в нещастi й полегшуе найтяжчi страждання, якщо бачить щире каяття.

– Годi вже, – рiзко зупинила його жiнка. – Ви, я бачу, прийшли сюди зовсiм не для того, щоб утiшити мене перед смертю. Ви хочете дещо вивiдати в мене… Але я знаю: щойно розповiм про все, як ви вiдшукаете i вб’ете дорогих менi людей!..

Диякон хотiв заперечити, однак ув’язнена не дала перервати себе:

– Стривайте, дайте сказати! Отже, нiчого подiбного не станеться.

Я не могла б розповiсти про моiх близьких, навiть якби захотiла. Я ж бо сама нiчого не знаю про них!!! Нiчого вiдтодi, як мiй чоловiк був убитий пiд час полювання, мiй найвiдданiший друг посаджений на палю, а син повiшений… А батько?!

Ув’язнена на мить замислилася, дивлячись на сiрi, вкритi цвiллю стiни.