Кинджал проти шаблі

Цiлителька оглянула козакiв недовiрливим поглядом, потiм зненацька кивнула на племiнницю й рiшуче заявила:

– Не заважайте краще, а допомогти менi й Сашунька зможе, вона краще за вас iз цим упораеться!

– Ой, звiсно, впораюся! – вигукнула Олександра, дуже зрадiвши такiй честi, до того ж виявленiй привселюдно.

Марта пильно оглянула козакiв i запитала:

– А чи е серед вас пораненi?

– Є, як не бути! Але ми потерпимо. Не звикати! Ви нам тiльки хазяiна на ноги поставте, а iнше не важливо.

– Ну, що ж… – І знахарка знову звернулася до племiнницi: – Олександрунько, бiжи до Кагирличихи й попроси сулiйку перваку – вiн у баби наймiцнiший. Та хутко, хутко!

Двiчi просити Олександру не довелося. Доки вона бiгала до сусiдки за перваком, Марта роздягнула юнака й уважно оглянула поранення. Панич при цьому стогнав, але не отямився.

«Що ж, може, воно й на краще…» – подумала знахарка.

Стрiла, що поцiлила в бiк, пройшла навилiт i не зачепила життево важливих органiв, тому рана виявилася безпечною.

Зате плече стривожило Марту не на жарт: стрiла пробила кольчугу й увiйшла глибоко в тiло, мiцно засiвши там. Марта взяла витягнуту стрiлу й заходилась уважно вивчати наконечник. Вiн мав доволi хитромудру форму – борозенки, зазублини… Якщо помилитися, наслiдки можуть бути найнебезпечнiшими. Добре, що козаки стрiли цiеi не чiпали!.

Марта уважно обмацувала плече, панич слабко стогнав. Що ж, доведеться, мабуть, зробити надрiз на спинi й проштовхувати стрiлу вперед, iншого виходу немае…

Ляснули дверi, у сiнях почулися квапливi дiвочi кроки: Олександра повернулася з перваком. У чавунцi, що стояв у печi, саме закипiла вода.

– От i добре, вчасно прибiгла! Давай-но, Олександрунько, заходь скорiше, руки мий добряче, будеш допомагати, – зрадiла цiлителька.

– Звiсно, тiтонько! Я зараз.

Марта пiшла у свою кiмнату за рядном. А Сашунька несмiливо зазирнула в кухню й задивилась на оголеного до пояса юнака, що лежав на величезному дубовому столi. Вона мимоволi замилувалася бездоганним тiлом, юним i засмаглим. Пораненого била дрiбна пропасниця, численнi крапельки поту сяяли маленькими перлинками на його грудях, руках, обличчi й на хвилястому темно-русявому волоссi, що недбало розсипалося по плечах.