Кинджал проти шаблі

Обличчя Айваза налилося кров’ю: рабинi здригалися при кожному ударi, ридали вiд жахливого видовища. Жалiсть i сум переповнювали iх: по сутi, цi галерники нагадували iм батькiв i братiв, що загинули в бою або були вивезенi в рабство на чужину, як i вони самi…

– Агов, ворушiться! – прикрикнув купець на матросiв. – Чого ви вовтузитесь, немов веснянi мухи?! Незабаром торг почнеться, ми спiзнюемося.

Хоча вiн, насправдi, просто не хотiв виставляти на продаж заплаканих дiвчат: адже вигляд у них тодi не зовсiм «товарний».

Немов отару овець, невiльниць погнали уздовж берега: кого до невiльничого ринку, кого просто до ворiт султанського палацу. Олександру помiстили до купки рабинь, призначених для продажу. Незважаючи на раннiй ранок, схiдний ринок уже гудiв на повну силу. Невiльниць вишикували на майданчику перед воротами. Уздовж iхнього ряду снували евнухи, вдивлялися в обличчя бранок, м’яли iхне волосся, мацали ноги, чiпали за руки. Стягаючи одяг, прискiпливо розглядали животи, спини, шиi рабинь, заглядали iм у рота, несильно ляскали по стегнах.

Кивали якимсь своiм думкам, цокали язиками, бурмотiли щось малозрозумiле. Нарештi всебiчно оцiнивши «живий товар» – групували й особливим чином розставляли дiвчат.

Настала черга Олександри. Вона вiдрiзнялася вiд iнших рабинь молочно-бiлою шкiрою, високим зростом, досконалiстю фiгури, великими зеленими очима й особливо – довгим хвилястим волоссям. Хоча нахабний евнух залишив бранку зовсiм без одягу, вона не була оголена: вогненно-рудий волосяний водоспад струменiв iй на плечi, природним плащем прикриваючи мiцнi груди, талiю й широкi стегна.

Євнух наблизив до неi безбороде обличчя, втягнув нiздрями повiтря, ехидно промуркотав по-турецьки, звертаючись до самого себе:

– Звiдки отака красуня взялася, цiкаво довiдатись?..

– З далеких заморських земель привезли мене, пане! – вiдповiла бранка, причому по-турецьки й несподiвано чисто. Євнух смикнув бровами на знак подиву, але одразу приязно посмiхнувся й наказав вiдвести дiвчину у двiр.

Айваз задоволено потирав руки: ну от, недарма вiн придбав цю рабиню – причому практично за безцiнь! Тепер ii визначили на аукцiон, а це обiцяло великi грошi. Зараз бранку помиють, вичешуть, вона приспиться з дороги, а завтра ранком – на продаж! Ох i пощастило Айвазу, нiчого не скажеш!..

Зранку вiдбулися торги. Саме в цей час по ринку прогулювалися купець Луiджi Грiтi й вiзир Ібрагiм-паша.