Кинджал проти шаблі

Коли ж вийшов iз запою – спохопився, що донечка дотепер не похрещена! Втiм, оскiльки йшлося не про просте дитинча, а про маленьку попiвну, щасливий батько сiмейства проголосив у найближчу недiлю душевну проповiдь на тему: «Бог милосердний нехай пробачить нам грiхи нашi як вiльнi, так i мимовiльнi!» – й узявся виправити прикре непорозумiння.

Отак i вийшло, що охрестили дiвчинку вже в наступному – 1504 роцi пiд iм’ям Олександри. Втiм, без курйозу не обiйшлося: роблячи вiдповiдний запис у церковнiй книзi, Гаврило чомусь вивiв iм’я своеi молодоi дружини – «Анастасiя»! Коли ж здивована жiнка i присутня на хрестинах внучатоi племiнницi тiточка Марта (пiсля достопам’ятних подiй раз i назавжди пробачена священиком) вказали на явну безглуздiсть – дописав поруч iз першим друге iм’я «Олександра».

Жiнкам же сказав: мовляв, нiчого страшного, називайте, як хочете, – Бог бачить кожне свое чадо!..

Через три роки попадя Настуся померла: так i не отямившись остаточно пiсля дуже тяжких пологiв, зiв’янула тихо й непомiтно, немов зiрвана польова квiтка.

Засмучений смертю дружини священик вкотре гiрко запив. Тодi тiтка Марта залишила свое вiдлюдницьке життя на далекому хуторi й остаточно перебралася в Рогатин, щоб вести осиротiле попiвське господарство та виховувати внучату племiнницю. Стара цiлителька навчала маля розпiзнавати i вчасно збирати рiзне зiлля, готувати вiдвари й цiлющi напоi. Далi узялася навчати ii грамоти, згодом найнявши вчителiв, яких тiльки змогла знайти в Рогатинi i в його найближчiй околицi. Грошей на освiту не шкодувала, тому вже до шести рокiв дiвчинка досить непогано читала Молитвослов i Псалтир, до семи опанувала латину, до восьми – давньогрецьку.

Вiдтодi здiбна й допитлива Олександра читала-перечитувала стародавнi сувоi та книги, якими славилася храмова бiблiотека. Наситившись вiковою мудрiстю, гортаючи цупкi на дотик пергаментнi сторiнки, уявляла себе то мандрiвником, то завойовником, то ще яким-небудь вiдважним смiливцем…

Отак i минуло дитинство попiвни Олександри-Анастасii Лiсовськоi.

Цiкаво, яка доля чекае ii попереду?

Глава 2

Шлюби укладаються на небесах

Рогатин, пiзня осiнь 1516 року.

Ось уже який мiсяць поспiль юна Олександра боялася заснути. А все тому, що бачила щоночi один i той самий жахливий-жахливий сон!.. Ледь заплющувала очi, як нескiнченний кошмар повторювався знов i знов.