Пустоцвiт

Хто-хто, а Тихiн знав характер свого пана: треба – отже, треба, i без зайвих розпитувань!

Не вдаючись у подробицi, Григорiй уточнив коротко:

– В Олександро-Невську лавру. Я от тiльки пошту переберу, одразу ж i поiдемо. Тож не барися… Іди коней запрягати.

* * *

Кожне слово отця Феодора для Григорiя означало дуже багато чого. Ще б пак, адже колись давно саме цей чернець урятував i його самого, тодi ще немовля, i його батька вiд страшноi смертi на лютому морозi. А коли батько-опалювач помер – узявся за виховання сирiтки разом з тiточкою Гафiею.

Тому все, чого Григорiй уже досягнув сьогоднi й чого ще може досягти в майбутньому, можна смiливо вiднести до заслуг цього похмурого, схожого на ведмiдя чоловiка.

Ще хлоп'ям Григорiй ходив за ним, немов хвостик. З допитливим сирiткою «гроза монастиря» був незмiнно привiтний i ласкавий. Терпляче вiдповiдав на численнi запитання хлопчати. Навчав грамотi, мовам, мистецтву вести бесiду й багато чому iншому – можна сказати, усьому, що сам умiв i знав.

А знав i вмiв отець Феодор багато чого…

Саме за протекцiею ченця, що загалом-то не любив «нетямущих людиськ» (хоча це не надто в'язалося iз християнським людинолюбством!) Григорiй потрапив у школу Феофана Прокоповича, звiдки серед дванадцяти кращих учнiв був вiдiсланий на навчання за кордон. Завдяки отцевi Феодору захопився ботанiкою: зовсiм ще крихiтного Григорiя чернець брав у «стратегiчнi походи» за лiкарськими рослинами. Вони пропадали в лiсах i полях тижнями, вели заготiвлю трав, ягiд, плодiв, кори, корiння й iнших компонентiв для чудодiйних лiкiв.

У походах «дохтур» навчав маленького пiдопiчного, як виживати без iжi, як шукати джерело води за допомогою роздвоеноi гiлочки. Не ризикуючи попастися на очi цiкавiй братii, вони вiдпрацьовували прийоми фехтування на кийках.

Григорiй засвоював усi уроки старанно, хоча й не завжди розумiв, для чого потрiбнi такi дивнi речi йому – синовi монастирського опалювача. Та все це дiйсно згодилося набагато пiзнiше, пiд час закордонного навчання – навiть отриманi уроки фехтування!.

. Неймовiрно жадiбний до знань, вiн единий iз дванадцяти вихованцiв вiдвiдував усi можливi лекцii, немов губка всмоктував вiдомостi, отриманi вiд професорiв. Інодi кураторам навiть здавалося, що цей дивний отрок роздвоюеться! Одному лише Григорiю Теплову грошей завжди дивним чином вистачало не тiльки безпосередньо на навчання, але й для того, щоб прикупити не передбачену програмою лiтературу, а також пристойно одягтися.