Пустоцвiт

Увесь час хвороби я жив одною лише думкою про нашу останню зустрiч, тому що настав момент, коли ти повинен довiдатися дещо важливе. Не буду розповiдати, хто такий я сам. Скажу лише, що я дуже багато зробив для батькiвщини не тiльки на мирному, але й на вiйськовому поприщi… Та доля не надто прихильна до мене: кляте поранення в ногу одразу перекреслило всю армiйську кар'еру. Титанiчними зусиллями подiбних до мене людей мiняеться iсторiя цiлих держав, однак сила наша в нашому числi, а слабiсть кожного при ньому залишаеться…

– Хiба може хтось замiнити тебе? – щиро здивувався Григорiй.

– Не перебивай, Гришутко, краще слухай уважно… Так, я служив батькiвщинi як i ранiше, однак колишнiх обов'язкiв виконувати вже не мiг. Тому найвищою волею государя iмператора Петра Олексiйовича мене доправили в цю лавру, що у тi роки була ще звичайним монастирем: родиною й дiтьми я обзавестися не встиг, а втручатися в мою дiяльнiсть було суворо заборонено не тiльки ченцям, ба навiть архiмандритовi Феодосiю!.

Отак i животiв я тут, доки зимовою нiччю, майже такою ж морозною, як нинi, Бог не змилостивився надi мною й не послав менi тебе як вихованця… Гришутко, знав би ти, як я зрадiв!!! Нарештi з'явилася слабка надiя, що справу свою зможу передати тобi – моему земному наступниковi.

– Ах, знаю я все це! Чув, еге ж, – зiтхнув Григорiй.

– Це ти про розповiдi ченцiв, чи що?..

Теплов був занадто засмучений хворобою отця Феодора, щоб уловити в його голосi приховану iронiю.

– Менi переказували все це не десять разiв i навiть не сто, а…

– Хлопчику мiй, усе це неправда! Називай, як хочеш: легенда, мiф, вимисел…

– Неправда?! – здивувався Григорiй. – Але ж усi, включаючи тебе самого, повторювали, що моя мати померла, батьком же моiм був монастирський опалювач Микола Теплов, який хотiв вiднести мене, немовля, до своеi родички Гафii, у дорозi на нас напали вовки, ми дивом вижили, а тiточка Гафiя…

Його зупинив чи то слабкий смiх, чи сухий кашель старого ченця.

– Нi, Гришутко, це неправда. Це все я вигадав тiеi ж ночi, коли тебе принесли в нашу обитель. А на ранок повiдав вигадану iсторiю ченцям, щоб вони розповiдали всiм, хто спитае, те саме. Правду ж знають лише трое людей на всьому свiтi: я, Гафiя та Никодим.

– Мовчальник?..