Пустоцвiт

От якби Григорiй мав дворянський титул – тодi зовсiм iнша рiч! Тодi вiн запросто мiг би претендувати на жадану посаду…

Саме з цiеi причини Теплов посилено переорював архiви в пошуках будь-яких вiдомостей про польський рiд Рожинських – але все було марно. Григорiй уже готовий був повторити слiдом за безсмертним поетом: «Lasciate ogni speranza voi ch'entrate»[1 - «Облиште надiю тi, хто входять сюди»: напис над воротами Пекла в «Божественнiй комедii» Данте Алiг'ерi.], – як раптом фортуна змiнила гнiв на милiсть. Перебуваючи проiздом у Москвi, вiн наштовхнувся в бiблiотецi тамтешньоi Академii наук на дуже цiкавий документ.

Ішлося про якогось гетьмана: малорос, католик, особистiсть досить загадкова, пов'язана з повстанням Лжедмитрiя II, – у документi майнуло майже знайоме прiзвище… щоправда, трохи перекручене, але все ж таки!.. Втiм, i володiння того вельможi виявилися чомусь не зовсiм у Польщi, як споконвiчно припускав Теплов, а… скорiше, в Украйнi?! А кровей вiн був i справдi царських – чи то Рюрикович, чи то Гедемiнович…

Отже, отаким був його предок!

Цiкаво, що все це означае?.

.

У всякому разi, навiть таке маленьке вiдкриття вразило Григорiя до глибини душi: нарештi вiн наблизився до розгадки таемницi свого походження! Оскiльки затримуватися в московськiй бiблiотецi надмiру не дозволяли поточнi справи, ад'юнкт попросив тамтешнього бiблiотекаря Силантiя пiдготувати добiрку документiв, пов'язаних з тiею давньою смутою.

Вiдповiдь надiйшла неочiкувано швидко: вже на третiй день пiсля повернення до столицi Теплова наздогнала записка Силантiя про те, що необхiднi документи зiбранi й будуть наданi прохачевi для ретельного вивчення, тiльки-но вiн знов прибуде до Москви.

Бiблiотекар також коротко пiдтвердив, що в знайдених документах дiйсно мiстяться найцiкавiшi свiдчення давно минулих днiв – але пановi ад'юнкту краще переконатися в усьому особисто…

То це ж саме те, що треба!!!

Плекаючи найрайдужнiшi надii й прикидаючи грандiознi плани на майбутне, Григорiй негайно почав збиратися в дорогу.

Зненацька в розпал зборiв до будинку Гафii, де незмiнно зупинявся Теплов, пiдкотила iмператорська карета, з якоi кулею вилетiв обер-егермейстер Розум. Вигляд в Олексiя Григоровича був украй стурбований. Не привiтавшись, вiн просто з порога скоромовкою випалив:

– Що сталося в лаврi? Як справи у Кирилка?

– Добридень, Олексiю Григоровичу, – якомога спокiйнiше вiдповiв Теплов, сподiваючись тим самим утихомирити фаворита iмператрицi.