Пустоцвiт

Втiм, канцлер не збирався здаватися без бою, як i повертати польському королю отриману за турботи винагороду! Бестужев-Рюмiн зiбрався з думками й мовив:

– Государине, якщо у Фрiдрiха дiтей не буде, а в його сестри Ульрiки й Петра Федоровича вони з'являться, все так i станеться. Але якщо раптом Фрiдрiх усе ж спроможеться народити спадкоемця?! Вiн ще зовсiм не старий, будь-що може статися…

– Вiрно, Олексiю Петровичу, вiрно, я про це якось не подумала… – у голосi государинi вiдчувся сумнiв. І Бестужев-Рюмiн наважився перейти в наступ:

– А якщо, припустимо… зрозумiло, хай уберiгае нас Бог вiд такого лиха… – канцлер ревно перехрестився.

 – Припустимо, якщо Ульрiка так i не народить дiтей? Фрiдрiх бездiтний, а вони – пряма рiдня…

– Не дай Боже! – государиня також перехрестилася.

– Або якщо дiвчатка стануть народжуватися одна за одною? Знов проблема! Якi подвiйнi види на престол?! Тут про свiй – про росiйський турбуватися треба…

– Свят, свят, свят! – знов перехрестилася государиня.

– Тодi якi ж привiлеi дае шлюб iз принцесою Ульрiкою?! – продовжив наступ Бестужев-Рюмiн.

І зробив непоправну помилку, мовивши:

– Я також чув от що: не вiддасть Фрiдрiх свою сестру Ульрiку в заручницi…

– Що-о-о?! У якi ще заручницi?! – щиро обурилася государиня. – Фрiдрiх он портрета надiслав, а отже, згоден на шлюб…

– Ой, государине матiнко, даруйте заради Бога! Я всього лише невiрно висловився! Я ж хотiв сказати тiльки… – вiдчувши загрозу своiм планам, канцлер жахливо перелякався й заходився абияк виправдовуватися: – Знову ж таки, Ульрiка родовита, брат ii Фрiдрiх ще бiльш знатний i вiдомий, до його думки прислуховуються всi европейськi монархи… А нумо як розсердиться його сестриця за зухвалi витiвки на Петра Федоровича?! Чув, у Пруссii його не дуже цiнують.

А все завдяки дивному характеру… Нi, не варто й думати про прусську партiю для Великого князя, геть не варто!..

Втiм, партiю свою канцлер уже програв – принаймнi, сьогоднi.

– Ти, Олексiю Петровичу, слова ретельнiше добирай i понять не плутай.

Засмутив ти мене, – iмператриця зневажливо махнула рукою й коротко кинула: – Йди геть!

– Матiнко государине!.. – зойкнув засмучений Бестужев-Рюмiн.

– Геть, кому кажу!!! Менi подумати треба… Ой як треба!..

– А ви, матiнко, саксонську партiю розглянули б краще, такий шлюб дасть нам безлiч вигод… Наречена молода й гарна собою… Цей шлюб здатен об'еднати Росiю, Саксонiю, Австрiю, Голландiю й Англiю.