Шалені шахи

Тодi Сангушко пiдiйшов упритул до Василя Костянтиновича, взяв його за руку й вивiв геть. По дорозi намагався повчально пояснити розбещеному пiдлiтковi, що й Ілля Костянтинович, i Беат, i сестра Софiя, i матiнка – рiднi йому люди, яких варто оберiгати, а не дратувати всякою дурнею. Особливо коли хтось iз них хворий.

Щодо сестри й матiнки, i особливо щодо Іллi Костянтиновича, княжич погодився, зате ставлення до Беат змiнювати не побажав:

– Я вже говорив братовi, що вона йому не пiдходить нi як дружина, анi по вiрi також.

Куди вiн дивився, вибираючи наречену-католичку?! Нiяк не збагну…

– Але ж Беатрис – це дружина твого брата, а не твоя, – резонно заперечив Сангушко. – Тому будь ласка, поважай його вибiр. Адже це вибiр не тiльки твого старшого брата, але й глави всього дому князiв Острозьких!

Княжич вiдвернувся й промовчав. Втiм, Федiр Іванович незабаром i думати забув про це ганебне непорозумiння: повернувшись у кiмнату, вiн побачив Іллю Костянтиновича в найжалюгiднiшому станi.

Князь корчився вiд болю, поруч метушився лiкар. Гiсть вирiшив пiти, але вгадавши намiр Сангушка, Острозький зiбрав усi сили й простогнав:

– Залишся, Федоре Івановичу, дуже прошу… Поговорити нам треба.

У цей час саме прийшов нотарiус у супроводi ще двох чоловiкiв. Зусилля лiкаря нарештi принесли князевi полегшення, тож вiн навiть змiг продиктувати заповiт.

Минула друга година.

Писар усе ще записував. Острозький iнодi замовкав, коли сил починало бракувати, тодi лiкар розтирав скронi хворого оцтом i тицяв йому пiд нiс нюхальну сiль. Тодi Ілля Костянтинович приходив до тями й продовжував диктувати.

Нарештi заповiт був складений i пiдписаний свiдками. Нотарiус, писар i помiчники вийшли, а князi Острозький i Сангушко продовжили перервану розмову.

– Рiч у тiм, що Беат може народити вже пiсля моеi смертi. Якщо я заздалегiдь не визнаю дитину своею, вона вважатиметься незаконнонародженою, – заходився пояснювати Ілля, – а отже не зможе претендувати на спадщину.

Тому весь свiй спадок, всi регалii та звання я залишив ненародженiй дитинi незалежно вiд статi, а також призначив опiкунiв. Головною опiкункою стане Беат – вона все-таки мати. Окрiм того, опiкувати дитину будеш ти, Федоре Івановичу, i королевич Сигiзмунд-Август, наш майбутнiй король.