Шалені шахи

Ранком пiд охороною декiлькох князiвських служникiв новоспечене подружжя покинуло замок. Щасливi молодята помчали в Канiв.

Цокiт кiнських копит i рипiння ворiт розбудили панi Беат, однак щедро вилаявши Василя Костянтиновича, вона благополучно заснула й пiднялася дуже пiзно. Опiвднi приiхав Папагодi,[21 - Придворний королеви Бони, майстер фiнансових операцiй.] його довго не пускали, шляхетний пан кричав i скандалив. Нарештi Беат змилостивилася й погодилася прийняти придворного iталiйця ще до обiду. Заразом побажала довiдатися, чого це Василь Костянтинович поiхав майже вдосвiта, навiть не попрощавшись? От тодi княгинi й доповiли, що князь Острозький усе ще в замку i на даний момент займаеться перевiркою рахункiв.

– Хто ж порушив мiй ранковий сон?! – здивувалася господиня.

– Ранком…

Промимривши це, дворецький замовк.

– Тодi хто ж? – наполягала Беат. – Вiдповiдай негайно!

– Князiвна iз чоловiком полишили Острог i в супроводi охорони виiхали в невiдомому напрямку.

– Що ти верзеш?! Яка така князiвна?! З яким ще чоловiком?! – вискнула Беат i навiть пiдхопилася з крiсла.

– Я тверезий, панi.

– Тодi негайно поясни усе! Бо я нiяк не второпаю…

– Сьогоднi вночi князiвна Олена обвiнчалася в нашiй замковiй каплицi з князем Дмитром Федоровичем. Ось ii записка для вас, панi.

Вiд несподiванки Беат ледь не знепритомнiла. Щоб i справдi не впасти на заслаблих колiнах, змушена була повернутися у крiсло. Що все це означае?! Яким чином?! Звiдки Сангушко узявся в Острозькому замку?! Хто пус-тив???

З шоку княгиню вивiв Папагодi:

– Либонь, я даремно приiхав, дорога синьйоро Беат.

Вона мовчки уп’ялася у зухвало усмiхнене обличчя iталiйця.

– Грошей вiд вас я вже нiколи не одержу.

– Тобто, як не одержите? Чому?! – обурилася княгиня.

– У свiтлi останнiх подiй ви, панi Беат, перетворилися на жебрачку.

– Що це означае?! – вона гордовито скинула голову.

– Оскiльки синьйорина Олена вийшла замiж, розпоряджатися ii грiшми ви бiльше не маете права.

Хоч якими жорстокими були цi слова, однак вони нарештi привели Беат до тями. Кулаки мимоволi стиснулися, коли княгиня прошипiла крiзь зуби:

– Ах, то грошi не моi?! Ну, я iй покажу… Кляте дiвчисько!!!

– Попереджав же я, синьйоро Беат, що дiвку треба в монастир прилаштувати, – тим часом повчально просторiкував iталiець. – Тим паче, ви дуже щедро, навiть марнотратно жертвували сестрам-домiнiканкам. Вам би вони не вiдмовили у скромнiй послузi.