Шалені шахи

– Я вже готова була вчинити так. І навiть Сангушка повiдомила.

– А йому навiщо було говорити? – здивувався Папагодi.

– Та щоб вiд одруження вiднадити!

– Ну i як, вiднадили?… До чого ж наiвними бувають навiть настiльки мудрi жiнки, як-от ви, синьйоро Беат! Треба було зробити все тишком-нишком, без попереджень, а вже потiм розповiдати. Можливо, тодi, втративши наречену, синьйор Сангушко на вас би увагу звернув. А тепер ви i без грошей лишилися, i без нареченого.

– Ну, не бувати такому!!! – вибухнула Беат.

– І що ж ви зробите?

– Поiду до короля й доможуся розiрвання шлюбу, укладеного без мого вiдома!!!

– Що ж, мабуть, це вихiд… Давайте, синьйоро, дiйте, – схвально кивнув Папагодi й додав замислено: – Здаеться, князь Сангушко – iновiрець?

– Схизматик!

– Отже, папського дозволу Сангушко напевно не мае?

– Зрозумiло, що не мае! Оленцi ще й п’ятнадцяти не виповнилося…

– Пощастило вам iз цим, – погодився iталiець.

Беат знехотя розпорядилася щодо необхiдноi Папагодi суми. Заразом наказала приготувати карету i все необхiдне для термiновоi поiздки до столицi. Обiд, ясна рiч, скасовувався: не до цього зараз – поiсти можна й у дорозi! Скорiше б розшукати зухвалих молодят…

З’ясування стосункiв з Василем Костянтиновичем також було вiдкладено на потiм: це вона завжди встигне.

Вавельський замок, Кракiв, королiвство Польське, 1553 рiк

У резиденцiю його величностi княгиня прибула пiзно вночi. Варта спробувала протестувати, але яка сила могла зупинити розлючену Беатрис Костелецьку?! Бешкетувала й волала так, що перебудила всiх мешканцiв Вавельського замку. Зрештою, до неi вийшли принцеси Катаржина й Анна, i навiть королева Бона вислала служницю довiдатися, що там сталося.

– Передайте королевi, що у мене викрали дочку!!! – надривно заволала Беат, задихаючись вiд гнiву. – Лиходiй i злочинець таемно прокрався!.. пiд покровом ночi!.. i вкрав едину радiсть у моему вдовиному життi!..

Пiсля чого гiрко розридалася. Витягнути з неi бодай якiсь скупi пояснення присутнiм так i не вдалося.