Шалені шахи

Мружачись вiд денного свiтла, що пiсля темного пiдвалу здавалося надзвичайно яскравим, Дмитро Федорович та Анджей вирвалися з пастки. У кухню вбiгли саме в той момент, коли трактирник i його челядники намагалися розтягнути барикаду, щоб вiдкрити вхiднi дверi.

Анджей вхопив зi столу перше, що трапилося пiд рукою (це був горщик з якоюсь iжею) i жбурнув у голову вiроломному трактирнику. Вiд удару об голову горщик розлетiвся на всi боки феерверком глиняних черепкiв i недоiдкiв. Стогнучи, хазяiн повалився на пiдлогу, нажаханi челядники розбiглися.

Тим часом люди пана Зборовського продовжували наполегливо гепати в трiснутi дверi, супроводжуючи кожен удар лайкою й погрозами. Дмитро Федорович iз презирством глянув на трактирника.

– Нагору! – крикнув Сангушко й кинувся по сходах на другий поверх. Анджей iз задоволенням завдав би зрадниковi-юдi ще бiльшоi шкоди, однак переслiдувачi ось-ось могли ввiрватися у трактир, тому охоронець лише презирливо сплюнув на пiдлогу й побiг нагору слiдом за паном.

На другому поверсi Сангушко й Анджей вскочили в маленьку кiмнатку, ретельно закрили на засув дубовi дверi, присунули до них спочатку шафу, потiм лiжко. З коридора вже долинав тупiт безлiчi нiг: переслiдувачi пiднiмалися сходами.

Князь пiдiйшов до вiкна, вiдкрив його, вибрався назовнi, вилiз на вкритий льодом дах. Ноги заковзали по черепицi. Щоб не впасти, Сангушко зняв сап’яновi чобiтки й заткнув iх за пояс. Слiдом полiз Анджей, але вiдразу ж послизнувся, голосно скрикнув i ледь не зiрвався вниз.

Поруч iз трактиром знаходилася альтанка, оповита товстими виноградними лозами, на яких о цiй порi року не було жодного листка. Коли пiд напором переслiдувачiв затрiщали вхiднi дверi в кiмнату, утiкачi перескочили на дах альтанки й по лозах спустилися у внутрiшнiй дворик. Перше, що побачили тут – це вiз, навантажений глечиками, ящиками й кошиками. У вiз були запряженi два величезних воли.

– Ну що, розоримо юду-трактирника? Їдемо негайно! – запропонував Анджей, пiдхопив батiг, що валявся на землi, i стрибнув у вiз. Одразу ж з-за рогу сусiднього будинку вилетiли кiлька вершникiв Зборовського. Вони спробували схопити Сангушка, але князь вивернувся й також скочив у вiзок. Анджей ляснув батогом, однак воли продовжували стояти, хоч би що.

Тодi козак добряче розмахнувся й почастував волiв батогом пiд самий хвiст.