Шалені шахи

Нарештi ось вiн – довгоочiкуваний притулок! Дiвчина довiрливо пригорнулася до старого товстого дуба. Кора дерева була грубою й теплою. Марися раптом вiдчула, що промерзла до нутрощiв. Холод проникав скрiзь, сповiльнюючи життедайний кровоток. Вона впала на землю пiд розкидистою кроною могутнього дерева, сльози покотилися по щоках. Тiло вiдмовлялося пiдкорюватись, мозок огортала завiса, що спалахувала рiзнобарвно. Мiфiчний вихор пiдхопив ii свiдомiсть, немов пiщинку, огорнув шлейфом iлюзiй i вiднiс далеко-далеко, у краiну мрiй…

Дiвчина отямилася за деякий час, коли сонце вже зiгрiло вологу землю.

Пiдвелася на лiктi, нашорошено покрутила головою, намагаючись збагнути, де перебувае. Дощ геть вщух, хмара зникла. Марися посмiхнулася тiею теплою посмiшкою, що вселяе надiю… i раптом жахнулася, згадавши про дитину! Та хай як не дивно, але дитинча мирно спало, злегка посапуючи й чомусь посмiхаючись увi снi. У дiвчини вiдлягло вiд серця, i думки повернулися до подiй, що передували сьогоднiшнiм.

…Пiсля смертi князя Дмитра Федоровича iй доручили невiдривно доглядати за вагiтною вдовою Оленою-Єлизаветою-Катериною, що повернулася в Острог разом з матiр’ю. Гальшка (так тепер називали князiвну домашнi) дуже гостро переживала загибель чоловiка. Народивши прекрасне маля, нещасна знемагала вiд пiсляпологовоi гарячки. Вдень i вночi Марися чергувала бiля лiжка хвороi, стан якоi не полiпшувався. Часом, приходячи до тями, княгиня запитувала про чоловiка, рiдше про сина.

Усi жалiли горопашну.

Всi, окрiм ii матерi. Княгиню Беат бiльше непокоiло власне благополуччя. Зрозумiло, до певноi мiри ii хвилювало здоров’я хвороi, але зовсiм не як турботливу матiр, а тому лише, що зi смертю дочки вона могла втратити весь статок. Беат непокоiлася тим, що надiлений могутньою владою король забере в неi все i вимагатиме звiтiв i пояснень. Та ще й молодий князь Василь Костянтинович скористаеться нагодою пустити бiдолашну вдову по свiту.

Вона не сумнiвалася, що в цього лиса вистачить сили й знань, щоб поставити на колiна ii – Беат!..

Втiм, знала також, що доки ii дочка жива, у негiдника забракне рiшучостi повстати проти неi. Для того, щоб утримувати дiвера пiд контролем, Беат перiодично зверталася до Василя Костянтиновича за порадами у майнових питаннях. Вiн допомагав, але не з почуття доброти до Беат i племiнницi – просто задля збереження майна дому Острозьких.