Шалені шахи

Останнiм часом Беат стала все частiше звертатися до князя, вплив його на вдову зрiс настiльки, що два непримиренних ворога на певний час дуже зблизилися: вони могли годинами спiлкуватися про подальшу долю непутящоi спадкоемицi.

Якось у дружнiй бесiдi Василь Костянтинович ненав’язливо натякнув невiстцi, що в майбутньому син Гальшки може створити iм усiм нерозв’язну проблему. Всiм – включно з юною дурепою, яку лихий пiдбив таемно повiнчатися iз цим невдахою – князем Сангушком…

Не даючи невiстцi отямитися, князь вiдразу ж i зовсiм прозоро, немовби мимохiть, запропонував прилаштувати «незручну» дитину кудись на сторону.

До речi, Гальшку непогано було би знову видати замiж – наприклад, за Семена Слуцького! Чим не наречений?! Ще й родич Василя Костянтиновича з боку матерi. Цей кандидат – не те що невдаха Сангушко: вiн i знатний, i заможний, i найголовнiше – перебувае у повнiй залежностi вiд свого дядечка Василя Костянтиновича! А тому легко вiдмовиться вiд посагу нареченоi… от тiльки би проблему з немовлям вирiшити!. .

– Я прилаштую малого в одному з наших родових маеткiв, – нашiптував князь Василь Костянтинович. – Присягаюся, мiй дорогий внучатий племiнничок не бiдуватиме i водночас залишиться на очах у нас iз вами. У будь-який момент, тiльки-но в тiм виникне потреба, йому можна буде повернути становище, належне по праву народження. А поки що спадщина дому Острозьких залишиться в нашому з вами розпорядженнi.

Пiсля цiеi розмови Беат лiчила днi й години присутностi дитинчати в ii замку. Олена, немовби вiдчуваючи намiри матерi, не випускала дитину з рук.

Невiдомо, чим би все це скiнчилося, якби не випадок. Одна зi служниць пробовкнулася молодiй вдовi про роль Беат у розправi над нещасним князем Сангушком. Олена була вражена, розчавлена словами служницi, не хотiла iй вiрити. Насамкiнець, виснажений стражданнями органiзм не витримав напливу моторошних спогадiв, i Гальшка звалилася з лихоманкою.

Обурена балакучiстю заздрiсноi прислуги, Беат вислала з Острога численних челядникiв, служниць та iншу двiрню, включаючи стару куховарку.

При молодiй княгинi залишилися лiченi люди: годувальниця немовляти Таiся, служниця Юстися й покоiвка Олени – Марися. Останню колись приставив до Олени покiйний князь Дмитро Федорович. Олена вiдразу ж полюбила цю тиху, добру, послужливу й небалакучу дiвчину. Марися була донькою годувальницi князя, тому завжди зберiгала вiдданiсть усьому роду Сангушкiв. У неi ранiше був наречений – Анджей, особистий княжий охоронець.