Принц України

От як концертне начальство ставило питання, розумiете, товаришi бiйцi?! А ви «на бiс» ii викликаете. Добре хоч один балетний номер в концертну програму вставити, нехай i зi скрипом, але таки дозволили… Тож вдiяти не можна нiчого: слухайте Хомича з Єремеiчем – i годi з вас на сьогоднi вражень! А балерина нехай вiдпочине.

Олександра накинула на плечi плащ-намет, подарований iй ще торiк, пiд час першоi концертноi поiздки на лiнiю фронту, щiльнiше закуталася в нього, опустилася на землю позаду «полуторки» в тому мiсцi, де трава була найгустiшою, найбiльш м’якою i шовковистою.

Знесилено склепила повiки, якi вiд втоми навiть трохи свербiли. Деякий час намагалася прислухатися до вiдчайдушно молодецьких жартикiв майстрiв скетчу, проте незабаром повернулася в думках до свого виступу.

Як iй аплодували, як аплодували!.. Найголоснiше i найдовше вiд усiх – це точно!!! І цi дружнi гучнi крики: «Ба-ле-ри-ну!.. Ба-ле-ри-ну!..»

Нi, що не кажiть, а балет потрiбен навiть солдатам на вiйнi…

* * *

– Сашенько, пiдйом! Нумо, швидко, швидко… Їхати час.

Балерина здригнулася i пiдскочила, немовби пiдкинута прихованою пружиною. Цiкаво, скiльки ж оце часу вона проспала?! Сонце начебто змiстилося. Тiнi…

Ой, яке диво!!!

Перевiвши погляд на землю, Олексанра виявила поруч iз собою величезний букет польових квiтiв, вiд яких линув тонкий медовий аромат. Ось найкращий доказ того, що ii мистецтво цiнують з гiднiстю. Колись, ще до вiйни за успiхи в улюбленiй справi ii нагородили цiнним подарунком – старовинною срiбною, схожою на химерну морську мушлю, пудреницею.

Безперечно, дiвчина надзвичайно пишалася цiею нагородою. Але все ж таки пiдношення вiд теперiшнiх вдячних глядачiв (навiть оцей скромний букетик поспiхом зiрваних польових квiточок) чомусь здавалися набагато цiннiшими, нiж навiть справедливо заслужена нею срiбна штучка. То що, ви стверджуете, буцiмто це е дригання голими стегнами перед обличчями грубоi солдатнi, зголоднiлоi за бабськими тiлами?! Нi-i-i, помиляетеся!. .

– Сашенько, довго ще на тебе чекати?!

Борти у «полуторки» вже пiднятi й закритi, тепер це бiльше не пересувна сцена, а звичайний собi транспортний засiб, призначений для доставки iхньоi невеличкоi концертноi бригади до нового пункту призначення.

Балерина пiдхопилася з землi, нахилившись, спритно пiдняла букетик. Озирнулася навкруги i трохи вiддалiк помiтила зовсiм молоденького хлопчину, який невiдривно дивився на неi й посмiхався.