Принц України

Просто не хочеться, аби в протокол мого допиту вкралася мимовiльна помилка… Адже я нагороджений всього лише одним Залiзним хрестом, та й то другого класу. Інша ж нагорода, вручена менi свого часу – це Хрест Вiйськових заслуг. Причому пiдкреслюю: також другого класу.

– А за якi такi вiйськовi заслуги дивiзiйний iнтендант отримав подiбну нагороду?

– За героiчне i, що найголовнiше – безперебiйне постачання наших бiйцiв усiм необхiдним. У важких фронтових умовах.

– Невже i таке бувае?

– І навiть таке бувае, лейтенанте.

Перекладiть це майору, прошу.

На деякий час в кiмнатi запанувала мовчанка. Навiть друкарська машинка перестала скрекотати, а сержант, який вiв протокол, знов завмер у вичiкувальнiй позi.

«Невже все скiнчилося? Або майор навмисно затягуе паузу перед черговим каверзним запитанням, – подумав Силенко. – Ах, до чого ж добре було б, якби допит i справдi закiнчився на цьому!..»

Але…

Тiльки-но полегшення почало змiцнюватись, як майор вибухнув неймовiрно довгою промовою, яку виголосив у явно неприязному тонi.

Лейтенант уважно вислухав його, потiм заходився перекладати:

– Мiстере Силенко, достатньо ймовiрно, що не тiльки вашi товаришi, якi вже побували у нас на допитi, але й ви самi вважаете нас, представникiв союзного командування, закiнченими дурниками. Будь ласка, не намагайтеся перебивати, але вислухайте нас уважно.

Так, ми розумiемо, що вiйна – це вiйна. Хтось нападае, хтось захищаеться. Вашi товаришi по службi – украiнцi, мiж iншим, зi зброею в руках воювали на боцi нiмецьких нацистiв проти украiнських комунiстiв.

Всi вашi свiдчення на нинiшньому допитi зводяться до того, що, борючись iз комунiзмом у лавах вiйськ СС, ваша дивiзiя «Галичина» не брала участi в жоднiй каральнiй акцii проти мирного населення. А два бойових Залiзних хрести ви отримали, очевидно, знову ж таки за героiчне вирощування капусти, редису й огiркiв у фронтових умовах. Будь ласка, не вважайте нас настiльки наiвними, щоб повiрити в подiбну нiсенiтницю!

Силенко не витримав i спробував сказати щось на свое виправдання, проте лейтенант зробив застережливий жест i продовжив:

– Я ж просив не переривати мене… Отже, вам даеться останнiй шанс розповiсти всю правду про вашi так званi «подвиги» в лавах злочинноi нацистськоi органiзацii СС.

В iншому разi ми будемо змушенi згадати про ваше бiльш вiддалене минуле… Що вiдповiсте на це, мiстере Силенко?

Вiн i справдi хотiв уже вiдповiсти, проте в останнiй момент прикусив язика.