Будинок на Аптекарській

– А ви з татом часом не евреi? – посмiхнулася Ляна.

– О, нi, але торгувати вмiемо, – було помiтно, що Лянина фраза Нiколая неабияк втiшила.

– А якщо хтось приносить якусь рiч i хоче, щоб ми ii купили?

– Тодi клич мене. А коли мене тут не буде, – обличчям хлопця промайнула тiнь, – коли мене тут не буде, то розпитай все про ту рiч i кажи приходити завтра. Бо тобi треба подумати. А до завтра читай iнтернет i йди в архiв.

Вiд згадки про архiв Ляну пересмикнуло: куди-куди, а на свое мiсце роботи вона точно не поспiшатиме.

– Головне – нiколи не поспiшай, якщо не впевнена.

Ляна важко зiтхнула: робота виглядала непростою. Вже сьогоднi треба буде взяти в бiблiотецi кiлька довiдникiв про антикварнi речi, пiдписатися на тематичнi ФБ-спiльноти i скласти списочок сайтiв, на яких при потребi можна швидко знайти iнфу. Дасть Бог, таким чином протягне кiлька тижнiв, поки зможе владнати справи iз продажем магазину.

* * *

Проскурiв, 1889–1897 роки

Пологи у Михайлини приймала сама повiтова акушерка Григор’ева.

Людвiг не поскупився грошима на таку розкiш. Григор’ева була випускницею Кам’янецькоi фельдшерсько-акушерськоi школи й славилася як краща у своiй справi. Сам Людвiг як провiдний аптекар навiть чути не хотiв, щоб котрась iз мiсцевих повитух пальцем торкнулася його дружини. Григор’ева – i крапка. Їхати за нею в лютневу хурделицю довелося аж у Лезневе, сiльськi дороги ледь не залишили його без повозу, але справа того вартувала.

Гелена народилася над ранок.

Тендiтна, як мале кошеня, на диво спокiйна i некриклива. Михайлина, слабка пiсля пологiв, обцiловувала кожен ii крихiтний пальчик:

– Подивися на цi нiжки, здаеться, тут шкiра зовсiм прозора, – ii очi дивилися на свiт крiзь поволоку материнськоi любовi.

Людвiг ловив себе на тому, що частiше залишаеться вдома, щоб побути з Мiсею i донечкою.

Весь будинок крутився навколо маленькоi людинки: старшi сестри перетворилися на завзятих няньок, i часом малу з iх рук доводилося майже видирати.

Дiвчата, у вiльний вiд занять у гiмназii час, радо примiряли на себе мамську роль i з охотою бавили сестричку.

Людвiг прокидався вранцi вiд першого сонячного промiння й заплющував очi на кiлька хвилин: дитина поруч махала рученятами-ноженятами, дружина ще солодко спала, а старшi дiвчата щебетали десь за дверима, готуючись до нового навчального дня. З кухнi пахло тушкованою капустою з м’ясом. Через стiну, в аптецi, вже кипiла робота.