Посол Царя Царів

Я не пам’ятаю, про що тодi думав, але головне стало зрозумiлим одразу – клятий iнь таки метав блискавки. Пригадую лише, що зопалу назвав його «електричний птеродактиль».

Я роззирнувся. Мушкет менi подав китаець Ден.

Потроху оговтуючись, я побачив, що вся палуба була мокрою i порожньою. На батарейнiй палубi вибухнуло двi гармати i один фальконет, i саме з нього на палубу лилася цiвка води. Решта не вибухнула, бо гармати стояли на дерев’яних блоках. Мабуть, усi загинули за секунду… А ми з Деном лишилися живими, бо стояли на ютi, а вiн був сухим.

Несподiвано ми вiдчули сильний поштовх – корпус корабля зi скреготом пройшов по пiску i зупинився, а друга щогла, не витримавши сильнi пориви вiтру, зламалася з жахливим трiском.

– Є хто живий? – викрикнув я нижньонiмецькою. Ден вторував менi китайською. Анi звуку.

«От тобi й на: електрична палуба замiсть електричного стiльця!» Корма потроху розгоралася. Димом тягло й знизу, з батарейноi палуби.

– Ден! Знайди кулi до цiеi рушницi або ж кулелiйку.

– Але ж можна…

Вiн почав та осiкся. Так, мушкет можна зарядити, замiсть однiеi великоi кулi, кiлькома меншими, i навiть розтопленим свинцем, гвiздками, камiнням. Проте це дiятиме лише проти людей, для дракона ж – як слону голка.

– І ще порохiвницю! Знайди собi зброю, якою вмiеш користуватися, а менi вiзьми спис та халат з шапочкою. Зустрiнемося на березi! – останню фразу я повторив двома мовами, а сам побiг вниз.

Мiй гамак був прив’язаний на гарматнiй палубi, i саме там, у ньому, лишилися моi речi: рушниця, клунок та шабля, якi привiз вихователь.

Клаус вчив мене не лише бою на шпагах але й володiнню шаблею. Дай йому волю, вчив би лише шпазi, але в «програмi» було чiтко сказано – упор на шаблю, до речi, саме ця зброя в Захiднiй Європi була бiльш поширеною, анiж я собi уявляв пiсля перегляду iсторичних фiльмiв.

Я вибiг на верхню палубу, перестрибуючи через палаючi мiсця – корабель горiв все сильнiше. Пiсля стрiмкого стрибку за борт i м’якого падiння на пiсок, я швидко пiдвiвся i пробiг зо сотню крокiв.

Розплющивши очi, я побачив, як у повiтрi, ретельно шукаючи цiль, кружляв другий iнь. На щастя, дракон не шукав людей i просто метнув блискавку у корму каравели, довiвши, що вiн або нерозумна iстота, або просто дурень.

Спочатку вибухнули гармати всерединi юта й на палубi, а оскiльки корма була щедро полита водою, то крюйт-камера вибухнула секундою пiзнiше.