Мисливські усмішки (збірник)

Прийшов я в Харковi до редакцii газети «Вiстi ВУЦВК» та й кажу:

– Чи нема у вас якоiсь роботи?

– А що ви вмiете?

– Знаю украiнську мову!

– О! Нам такi люди потрiбнi!

Треба вам знати, що тодi знавцiв украiнськоi мови було обмаль. Декотрi з тих, що знали, перепетлюрилися, молодь iще не попiдростала…

За найкращого знавця украiнськоi мови в редакцii «Вiстей», крiм редактора, вважалася зав. iнформвiддiлом (така була посада) Оксана X.

До неi було мене й направлено.

«Іспита» я склав блискуче i того ж дня ввечерi вже працював як перекладач.

Почалася моя газетярська робота.

Було це, я ж кажу, 1921 року! У квiтнi.

А тепер уже 1954 рiк!..

А газетярська моя робота як почалася, так i досi не припиняеться.

І, як по секрету вам сказати, i досi я вважаю себе «в общем и целом» за газетяра.

Працюю, значить, я собi в редакцii та й працюю. Перекладаю собi та й перекладаю.

Вдачi я змалку був не сказать, щоб дуже сумноi, а зовсiм навпаки, по молодостi смiялося весело та розложисто.

Одного разу, перекладаючи закордоннi телеграми, натрапив я на якийсь курйозний факт iз закордонного життя. Забув уже я, який саме. Телеграмку я переклав, а потiм сам собi подумав, а чому менi не поглузувати з цього факту. Взяв я та й написав щось таке на кшталт фейлетона, чи усмiшки, чи гуморески.

До речi, менi i тодi, i тепер не дуже до вподоби французьке слово «фейлетон». Пишу я це слово через те, що так заведено по газетах та по журналах, а я сам для своiх речей вигадав назву – «усмiшка», i це слово я люблю куди бiльше, нiж слово «фейлетон»…

Хоч «фейлетон» уже й завоював у нас повне право на життя, та, на мою думку, слово «усмiшка» нашiше вiд «фейлетону».

…Так написав, ото, значить, я усмiшку про закордонний факт, приклав до перекладу телеграми i поклав на стiл Оксанi X. Сиджу й поглядаю на Оксану. А працювали всi ми, i начальство (зав. вiддiлом), i пiдлеглi, в однiй кiмнатi. Прочитала Оксана переклад, читае усмiшку.

«Бий тебе нечиста сила!» – думаю собi. А сам, розумiеться ж, радий! Ще б пак!

– А як пiдпишемо фейлетона? – питае Оксана.

Я беру в неi свiй «твiр» i пiдписую: «Оксана».

Таким робом перший мiй фейлетон (коли можна його так назвати), надрукований у «Вiстях», з’явився за пiдписом «Оксана».