Мій друг Франц Йосиф

ІІІ

Щоб зробити наступний запланований на сьогоднi вiзит, менi навiть не довелося скористатися послугами свого слуги. Будинок, де останнi два роки мешкав молодший брат Франца Йосифа ерцгерцог Австрiйський Карл Людвiг, знаходився неподалiк ратушi, i менi належало просто перейти мiстком через Полтву. Колишнiй будинок Гауснера та Вiоланда, що став пристанищем для нового намiсника королiвства Галiцii та Лодомерii, своiми вiкнами виходив на площу Фердинанда з пишною трiумфальною аркою, встановленою чотири роки тому на честь перших вiдвiдин цiсарем Лемберга.

Тодi менi не випало супроводжувати Франца Йосифа.

Наказавши Конраду прибути пiд будинок за двi години i чекати мене бiля пiд’iзду, я смiливо пiдiйшов до вхiдних дверей, перед якими стояли два лакеi у майже генеральських унiформах. Певно, якимсь чином вони мене упiзнали, тому без жодних слiв один з них вiдчинив передi мною важкi дверi. Там на мене вже чекав ще один лакей, у супроводi якого я пiднявся на другий поверх, де був кабiнет намiсника.

При моiй появi ерцгерцог Карл Людвiг пiдвiвся з-за столу i, не приховуючи здивування, вигукнув:

– Невже це менi не ввижаеться i передi мною сам Максимiлiан фон Рутецкi? Що ж такого мало статися, щоб отак преобразився марнотратник життя? І що ти робиш тут, у Лембергу? Невже потягло на батькiвщину предкiв? Чи у столицi не лишилося незайманих дiвчат?

Його слова мене розсмiшили, i я привiтався:

– Радий вас бачити, ваша iмператорська величносте!

– Нi-нi, я не поведуся на твоi слова! – перебив мене ерцгерцог.

 – Звiдки така метаморфоза? Де твiй мундир? Чому я не бачу у тебе на шиi ордену iменi мого вiнценосного брата[4 - Мова йде про Командорський ступiнь ордена Франца Йосифа.]? Ти ж ним так пишався! Що за одяг? Де ти взяв цей фрак?

Я просто не знав, що вiдповiсти. Карл Людвiг завжди говорив те, що думав, i не часто дослухався до думок iнших. Зараз же менi було приемно його слухати.

– Боюся, ваша iмператорська величносте, все мiняеться пiд мiсяцем, – вiдповiв я.

– І що змiнилося цього разу? – запитав, обнiмаючи мене, ерцгерцог.

Вiн мав двадцять два роки i був на три роки молодший вiд мене. Фактично ми виросли разом, тому рiзниця у станах була стерта ще у ранньому дитинствi. Щоправда, останнiми роками цiсар намагався вiддалити свого брата вiд столицi, але це було взаемне бажання – молодший брат Франца Йосифа мiг бути всiм, окрiм державного мужа. Крiм того, iсторiя з iмператрицею не дозволяла братам лишатися разом.