Мій друг Франц Йосиф

Навiть дворiчне перебування у Лембергу йшло усупереч його бажанню проводити час десь в Інсбруку, але як брат цiсаря i його пiдданий вiн подав iншим приклад смиренностi й беззаперечно скорився його волi.

На мiсто опустилася приемна вечiрня прохолода: вiдступила денна задуха, яка зазвичай бувае пiсля того, коли сонце випаруе усю накопичена землею вологу; небо над мiстом набуло якогось зловiсного темно-синього вiдтiнку. Напевне, вночi знову випаде дощ. Побачивши мое здивування, ерцгерцог мовив:

– Звикай, Максимiлiане! Це – погода Лемберга! Якщо ти протягом одного дня не змокнеш i, поки поспiшатимеш додому, не висохнеш – вважай, у Лембергу ти не був.

Хiба я не правий, пане Людкович?

– Авжеж, ваша iмператорська величносте! Смiю нагадати, що ви у Львовi лише два роки, а нам, корiнним львiв’янам, до цього не звикати, – вiдповiв Людкович.

Я вперше почув його голос. Детектив говорив з ледь чутним акцентом, але вiн не псував його нiмецьку, а, навпаки, додавав iй певного шарму.

Я звернув увагу на iнше: вже утрете це мiсто називали по-iнакшому, не так, як ми й поляки. Цiкаво, як це звучить з уст жидiв?

– Головне, щоб на час вiзиту цiсаря Франца Йосифа Львiв не задощило.

Його слова мене здивували.

– Ви даремно турбуетесь за настрiй його цiсарськоi величностi! Франц Йосиф Перший придiляе мало уваги подiбним незручностям, – вiдповiв я.

– Я не сумнiваюся у невибагливостi цiсаря! Погода мене цiкавить, пробачте, iз суто практичних мiркувань.

Мряка, а тим бiльше дощ, змусить магiстрат змiнити графiк перемiщення цiсаря, а це внесе додатковi труднощi у нашу роботу, – пояснив Людкович.

Його слова переконали мене, що мiй спiврозмовник насамперед професiонал i ерцгерцог не помилився, порекомендувавши його.

– Ви знову про роботу? – удавано розсердився Карл Людвiг. – Ми ж домовилися, що сьогоднi говоритимемо лише про прекрасне. Пане Людкович, ви ранiше дивилися «Ілюзiю життя»? Максимiлiана навiть запитувати даремно – важко у столицi знайти театр, у якому не йшов би Грiльпарцер[7 - Франц Грiльпарцер (1781–1872) – австрiйський драматург.

].

– Це так, ваша iмператорська величносте, але зiзнаюся, «Ілюзiю життя» не доводилося бачити жодного разу, – вiдказав я. – Чомусь у Вiднi бiльше ставлять «Велич i падiння короля Оттокара».

– Це й не дивно! Прославляти велич становлення цiсарського дому – обов’язок кожного пiдданого! – пафосно вiдказав ерцгерцог.