Мій друг Франц Йосиф

Пiд час вистави, окрiм того, що доводилося слiдкувати за сюжетом, я кидав оком на ложi навпроти, де сидiла мiська елiта (тi, що споглядали з партеру, мене не цiкавили). У центральнiй ложi, котра за статусом мала б належати ерцгерцогу, я побачив дiйсного намiсника Голуховського. Поруч нього сидiла його молода дружина. Ще перебуваючи у Будапештi, я змусив церемонiймейстера цiсаря просвiтити мене стосовно деяких питань, якi можуть бути менi кориснi. Маючи феноменальну пам’ять, той повiдав про тутешню елiту. Дружину намiсника звали Марiя Каролiна Йозефа Баворовська.

Вони одружилися сiм рокiв тому, але вже встигли народити п’ятеро дiтей. Це не могло не позначитися на зовнiшньому виглядi жiнки, й навiть з вiдстанi менi було видно, що вона виглядае змученою.

Іншу ложу, якраз навпроти нашоi, самотньо займав бургомiстр Лемберга Карл Гопфлiнген фон Бергендорф. З його iндиферентного вигляду я зрозумiв, що цю виставу вiн бачив невiдь-скiльки разiв i прийшов сюди сьогоднi лише тому, що тут присутнiй брат цiсаря.

Іншi ложi також не пустували, що забезпечувало артистам хоча б видимий успiх i непоганi вирученi за перегляд грошi.

Непомiтно для мене вистава закiнчилася. Артисти вийшли на сцену i пiд схвальнi вигуки «Браво!» декiлька разiв уклонилися. Карл Людвiг також двiчi викрикнув: «Браво!», пiсля чого запитав, звертаючись до нас обох:

– Як вам Грiльпарцер у мiсцевiй iнтерпретацii?

– Непогано! – вiдзначив я.

– Непогано? І все? – вигукнув ерцгерцог. – Хоча чому я дивуюся! Прошу не прийняти цi слова як неповагу до майстерностi артистiв Лемберга, пане Людкович.

З уст Максимiлiана Рутецького вони звучать як найвища похвала.

– Я впевнений, що вони щирi, – озвався детектив.

– А вам? Як «Ілюзiя життя»?

– Не хочу здатися вам невихованим, ваша iмператорська величносте, але я бiльше звик до iнших дiалогiв. Не таких вишуканих.

– Розумiю. Я пропоную дещо урiзноманiтнити наше перебування тут. Один момент!

Із цими словами ерцгерцог зник за дверима, а ми удвох лишилися самi. Майже одразу Людкович запитав:

– Пане Рутецький! Боюся, потiм у нас не буде можливостi поговорити про справи.

Я хотiв би уточнити свiй статус.

– Ми разом дбатимемо про безпеку цiсаря Франца Йосифа пiд час вiдвiдин Лемберга, – повiдомив я.

– Але чому ви обрали мене? У полiцii Львова е вищi вiд мене офiцери.

– Менi вас порекомендував ерцгерцог. У мене немае пiдстав не довiряти братовi цiсаря. Тому, ви правi, пане Людкович, сьогоднi нам не вдасться нiчого вирiшити.