Мій друг Франц Йосиф

– Але чому у такому порядку?

– Ну, дивiться! Ми вирiшили, що допускати до цiсаря потрiбно у мiру значущостi тоi чи iншоi громади для користi держави. Звичайно, як нiмець ви не заперечуватимете, що спочатку мають бути австрiйцi. Його цiсарськiй величностi буде приемно зустрiти тут, у королiвствi Галiцii та Лодомерii, своiх спiввiтчизникiв.

Я не став заперечувати.

– Поляки!

– Сам цiсар спричинився до того, щоб вiдмовити русинам i натомiсть дозволити полякам займати посади у магiстратах.

Зрештою, поставивши полякiв одразу пiсля нiмцiв, ми тим самим зробимо приемне намiснику Галiцii пановi Агенору Голуховському. І погодьтеся, бути третiми у списку для русинiв не так уже й погано, хоч у чомусь вони цього й не заслужили, – закiнчив бургомiстр.

– Я би погодився з вами, якби не одна деталь, – озвався я.

– Я вас слухаю, пане Рутецький.

– Чому русини, жиди i цi, як iх, вiрмени подаватимуть прошення одночасно?

У бургомiстра, як з’ясувалося, до всього була вже готова вiдповiдь.

– Цiлком ясно, що попереднi двi аудiенцii заберуть значно бiльше часу, i для того щоб зайве не перевантажувати цiсаря, вирiшено об’еднати останнi три делегацii.

– Це викличе непотрiбне замiшання, – висловив сумнiв я. – Доведеться подумати над цим. Можливо, варто буде скоротити час на попереднi аудiенцii.

– Але цей список був узгоджений з ерцгерцогом! – заперечив бургомiстр.

– Не хвилюйтеся! – заспокоiв я. – Гадаю, менi вдасться переконати ерцгерцога.

Моi слова не припали до душi бургомiстру фон Бергендорфу, але виду вiн не подав.

А я тим часом iще раз переглянув списаний аркуш i повернув його бургомiстру.

– А взагалi я задоволений вашою роботою, пане бургомiстр. Звичайно, деякi неточностi присутнi, але в цiлому я задоволений. Упевнений, цiсар Франц Йосиф оцiнить вашi старання. Але доробити треба!

– Звичайно, пане Рутецький! – повеселiшав бургомiстр. – Не сумнiвайтесь: усе буде виправлено! Дозвольте менi вас у дечому застерегти.

– Застерегти? Мене? Хiба менi тут щось загрожуе? – здивувався я.

– Не те, про що ви подумали, пане Рутецький.

– Тодi я вас слухаю!

– Вчора у театрi я бачив вас у компанii такого собi Людковича.

– Так, i в чому проблема?

– Я аж нiяк не хочу вказувати такiй шановнiй людинi, з ким ви маете зустрiчатися, – спробував вибачитися бургомiстр. – Але наскiльки менi вiдомо, ви маете намiр залучити Людковича до роботи.