Мій друг Франц Йосиф

Зрештою, моi повноваження дозволяли, ба навiть вимагали приiжджати на наперед обумовлену зустрiч пiзнiше. Бургомiстр мае усвiдомити, що вiдтепер не його чекатимуть, а йому самому доведеться почекати.

Моi приготування врештi набридли Конраду.

– Пане, нам слiд поспiшати! – обережно сказав вiн.

– Так, авжеж! Поiхали! – згодився я.

Конрад надiв на голову капелюха iз знаменитими тiрольськими китичками i вiдчинив передi мною дверi. Я вiдзначив, що управитель постарався на славу: конi були вимитi i вiдгодованi, карета вичищена вiд пилюки i багна.

Поки я пiднiмався у салон, Конрад встиг зайняти свое мiсце фiрмана.

Тепер я змiг по-новому роздивитися мiсто. Сонце вже встигло зачепитися за зенiт i розiгнати набридливу мряку. Вимита нiчним дощем брукiвка сяяла на сонцi й слiпила очi. Мiсто жило своiм звичним життям, незрозумiлим приiжджим, але мало цим переймалося. Навiть менi, людинi новiй, вчувалася ледь вловна напруженiсть, яка зазвичай виникае напередоднi якоiсь неординарноi подii.

Що ж, подiя, яку чекав Лемберг, дiйсно була неординарна. Зрештою, саме через неi я i прибув у мiсто моiх предкiв.

Вузькими вуличками, явно не розрахованими на зустрiчний рух двох екiпажiв, я нарештi дiстався до мети, причому Конраду двiчi довелося криками доводити свое виключне право проiхати першим. Я не втручався у суперечку.

Для цього й iснують слуги, щоб захищати своiх панiв, а у Конрадi я анiскiльки не сумнiвався.

Коли конi зацокотiли брукiвкою площi, я зазирнув через вiкно. Передi мною височiла будiвля ратушi – мета моеi поiздки. Площею вiльно походжали пишно вдягненi пани i панянки, але вiд мого ока не сховалася одна обставина: одяг мiсцевоi аристократii вiдставав вiд столичноi моди на три-чотири мiсяцi, а у декого – й на цiлий рiк. От, наприклад, у цього пана, який щось розповiдае смiшне своiй супутницi, у фрака надто довгi фалди.

Чоловiки у Вiднi вже давно вiддають перевагу укороченому варiанту. Та й його супутницю важко назвати модницею. Навряд чи у Вiднi надiли б щось подiбне.

Тим часом карета зупинилася, i я зрозумiв, що ми прибули на мiсце. Зазвичай у подiбних випадках дверцята карети вiдчиняе мiй слуга, але тут Конрад вирiшив пiдiграти менi.