Тамплієри короля Данила

– Ми привезли Вашiй Святостi особисте послання мого короля, – сказав Девмонд.

Вiн вийняв зi складок пишного одягу згорнутий пергамент i простягнув Папi. Секретар швидко подався вперед, вихопив з рук литвина сувiй i став збоку.

– Ми прочитаемо його i дамо вам вiдповiдь, – повiдомив Інокентiй, даючи знати, що аудiенцiя закiнчилася.

Це зрозумiли i прибулi. Вони вклонилися i задкуючи вiддалялися вiд трону. На подив Папи i кардинала Воiшелк залишився стояти на мiсцi. А четверо його попутникiв, неначе нiчого не трапилося, позадкували до дверей.

Коли у троннiй залi залишилися лише Папа iз кардиналом i Воiшелк, Інокентiй запитав:

– Я так розумiю, що у вас до мене справа, не призначена для стороннiх вух.

– Саме так, Ваша Святiсть, – вiдповiв Воiшелк.

– Що ж, мудро, – похвалив Інокентiй. – Я вас уважно слухаю.

– Пробачте, Ваша Святосте, але я хотiв би поговорити лише з вами. Справа надто конфiденцiйна.

Інокентiй кивнув головою, i декан негайно зник за ближнiми дверима.

– Ось ми й самi, отож можете говорити не криючись. Я розумiю, що синовi короля Литви е що таiти вiд своiх пiдлеглих.

– Буду вiдвертий, Ваша Святосте, – почав Воiшелк. – Великий магiстр Нiмецького ордену охрестив мого батька i матiр, але не мене. Я завжди був проти цього. Мало того, я бiльше схиляюся до традицiй грецькоi вiри, нiж римськоi. І я нiколи б не згодився приiхати сюди, у Рим.

Хоч цi слова i неприемно вразили Папу, вiн, тим не менше, спокiйно вiдповiв:

– І все ж ви тут.

– За iнших обставин мене тут би не було.

– Що ж це за обставини?

– Дозвольте, Ваша Святосте, я коротко опишу обстановку, яка склалася у нашiй землi.

– Що ж, менi буде цiкаво.

– Два роки тому мiй батько Мiндовг заснував мiсто на руських землях, зробив його своею столицею, тим самим кинувши виклик руському князевi. Не знаю, що було на думцi у батька, принаймнi мене вiн у своi плани не посвячував, чи хотiв вiн вiйни, чи сподiвався, що князю Даниловi, стурбованому появою на його схiдних кордонах Золотоi Орди, буде не до нього, але вiйна почалася.

І тодi батько зрозумiв, що по сутi воювати йому просто нiчим, тим бiльше що навiть його власнi племiнники виступили проти свого дядька. А тут ще могутне вiйсько Данила. Щоб отримати хоч якусь пiдтримку хоч вiд когось, Мiндовг i згодився прийняти хрещення вiд ворогiв Данила, нiмецьких рицарiв.