Тамплієри короля Данила

Це був сарацин?

– Нi, падре, не сарацин, – вiдповiв де Пардо. – Я не хотiв вам говорити це у Мессiнi, щоб не травмувати вас. Благородний сеньйор з тремтячою повiкою – член християнського ордену святого Іоанна Єрусалимського шевалье Руерг.

– Госпiтальер? – здивуванню Опiзо не було меж. – Але навiщо благородному рицарю потрiбна ваша смерть?

– Їм потрiбнi ви, падре. Перед Святiйшим отцем стояв вибiр: кого послати за вами? Нас Святiйший вважав надiйнiшими. Видно, магiстр госпiтальерiв не захотiв змиритися з цим i зробив усе можливе, щоб нас затримати.

– А цей напад?

– Я не знаю, про що домовилися Руерг з Одновухим Карло, але пiдозрюю, що вас вони захопили б у полон, а вже хоробрi рицарi ордену iоаннiтiв зумiли б звiльнити вас iз рук кровожерних розбiйникiв.

– Ви говорите жахливi речi, – сказав на це Опiзо.

– Життя таке, падре. Як бачите, воно дещо вiдрiзняеться вiд того, що ви звикли бачити за стiнами монастиря.

Гiйом де Пардо наказав сiсти на коней, i невдовзi загiн продовжив свою подорож.

V

Декан Священноi колегii кардиналiв Рiнальдо Контi не любив тамплiерiв всiма фiбрами своеi душi. Нi, вiн, звичайно, вiддавав належне хоробростi рицарiв ордену Храму, але перевагу все ж вiддавав тевтонцям чи, на крайнiй випадок, госпiтальерам. Рiшення Папи Інокентiя вiдправити за настоятелем монастиря Святого Павла саме тамплiерiв лише з тоi причини, що Рено де Вiш’е виявився прудкiшим за де Шатонефа, кардинал не схвалював, хоч вголос свого незадоволення не висловив.

Що ж, поiздка до Мессiни – це лише поiздка до Мессiни, не бiльше, думав кардинал. Значно важливiшою буде дорога до Рутенii. Ось тут потрiбно зробити все, щоб легата супроводжували рицарi ордену iоаннiтiв, якщо римський епископ не хоче, щоб це були тевтонцi. Нi, вiн погоджуеться з доводами Святiйшого отця, що посилати до дикого Даниiла тевтонцiв – це те саме, що дражнити розлюченого бика червоним плащем. Нехай вже краще це буде червоний плащ госпiтальерiв.

Увесь час, поки Гiйом де Пардо перебував у дорозi до Мессiни i повертався назад, кардинал Контi не переривав зв’язку з магiстром де Шатонефом, який поселився неподалiк в церквi Святого Марка.

Тому коли розвiдники доповiли, що до мiста наближаються вершники у бiлих плащах з червоними хрестами, кардинал негайно послав надiйну людину до магiстра, щоб той прибув до замку Святого Ангела.

У Ватиканi нiчого не вiдбувалося, щоб це пройшло мимо двох ворогуючих мiж собою орденiв – Храму i Госпiталя.