Захід сонця вручну

Московськi вiзитери запропонували Корiнько Марii Сафронiвнi сертифiкат на винахiд про отримання iнсулiну з топiнамбуру i п'ять тисяч рублiв. Іншого виходу не було, московський «дар» був прийнятий. Замiсть чистого, якiсного, безпечного iнсулiну Украiна зосталась iз сурогатом iнсулiну, що добре знають i вiдчувають на собi дiабетики, в тому числi i пацiенти селищного лiкаря Максима Хрестюка.

А вибором кращого для Марii стало замiжжя i народження сина. Залишаеться для всiх, хто в свiтi – пiзнати Істину, пiзнати волю Всевишнього для свого життя i виконати Слово Книги книг, прийнявши благодать Христа, як дар спасiння на перемогу над своiм «я» в iм» я вiчного «Я».

Вiд сiмейного вогнища Корiнько Марii Сафронiвни не заростае дорога до Храму Божого, ii час, наповнений миром Божим, долае шлях ненавистi свiту, обманутого отцем лжи на тотальну неправду, на тотальну зажерливiсть, на тотальне знищення. Планета Земля невiдворотно закручуеться в агонiю. Хто слухае – нехай чуе, хто дивиться – нехай бачить, хто розумiе – нехай вiрить i стоiть насторожi своеi долi.

Закiнчуеться виповнення часу i час постае в лукавствi. Втягнених в сьогоднiшню Третю Свiтову вiйну по знищенню людства не будуть згадувати, не будуть оплакувати, не будуть поминати… не буде кому. Остання духовна пересторога на нашiй планетi стосуеться кожного: не будь переможений злом, але зло перемагай добром душi своiй на вiчну перемогу любов’ю.

ЗУПИНИ ПОРАЗКУ

… переможець не буде пошкоджений вiд другоi смерти.

    Об ‘явлення – 2: 11.

В один iз осiннiх призивiв на Подiллi обох Микол забрали в армiю. То був час розмахування атомними ракетами в Карiбському басейнi i злету голубки Пiкассо в Празi пiд «Набат» маловiдомого полончанина з Хмельниччини. Микола Густолiс, з села Вiдьмiвцi, i Микола Хоменко, з села Горбики, не зустрiчалися пiсля закiнчення десятирiчки в iхньому райцентрi, до якоi добиралися з протилежних кiнцiв, зi своiх сiл, по 5–7 кiлометрiв.

Микола Густолiс встиг ще до армii закiнчити училище сiльськогосподарськоi механiзацii. Другий Микола – Хоменко, до армii працював розсильним у райкомi комсомолу, де його старша сестра Марiя в той час вибилась на iнструктора комсомолу. Вiн ще в школi вирiшив стати вiйськовим офiцером. Обидва Миколи вiдбезпросвiтноi напiвдармовоi колгоспноi працi односельчан зрозумiли: будь-що, а треба вирватися з безпаспортного села.