На нашем сайте вы можете читать онлайн «Темна синя вода. Потік». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Фантастика, Историческая фантастика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Темна синя вода. Потік

Автор
Дата выхода
23 октября 2018
Краткое содержание книги Темна синя вода. Потік, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Темна синя вода. Потік. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Радій Радутний) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Радій Радутний, український письменник, переважно фантаст та автор бойовиків, несподівано для всіх (можливо, й для себе також) спробував свої сили у новому жанрі й написав про людей, що потрапили у минуле. Перед вами «Потік» – третя книга із циклу «Темна синя вода». Перші дві – «Джерело» і «Ручай» – також вийшли у видавництві «Фоліо» у 2016-му та 2017 роках.
Кілька мандрівників у часі, збірна команда з людей від ХІХ до ХХІІІ століття, продовжили свій шлях у минуле. Над кожним з героїв роману висить прокляття: всі вони мають загинути. Галину хочуть повісити, звинувативши у відьмацтві. Юрій, наш із вами сучасник, двічі мало не потрапив під колеса возів. Ігор, нащадок когось із нас, з ХХІІ століття, кілька разів мало не зловив кулю. Альберт, прибулець з іще більш далекого майбутнього, ризикує ще сильніше. Дотепер їм вдавалося ухилятися від ударів долі, але в ХVIIІ столітті багато вішали й довго не вагалися перед тим, як пустити кулю.
Цей час багатий на небезпеки, але багатий ще й на цікаві зустрічі. Саме у ХVIIІ столітті живе один з найвідоміших українських філософів, і якраз його планують використати герої задля своєї мети, а мета досить амбітна – вони прагнуть внести зміни в історію України, причому на самому її початку…
Темна синя вода. Потік читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Темна синя вода. Потік без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Дякуй, дiду, онуцi – вона вас усiх врятувала.
І дiвчинцi пощастило, бо куди сиротi податись – хiба що слiдом за родичами в Днiпро. А так – може, виросте; може, живого Шевченка побачить, може, дотягне аж до скасування крiпацтва, придушення польського заколоту, програноi росiйсько-турецькоi вiйни. До часiв мого прадiда навiть.
Може навiть буде похованою на Байковому цвинтарi i можливо я бачив ii могилу.
Дитинка стала на самий краечок причалу й дiдусь гукнув iй, щоб вiдiйшла, бо у воду впаде.
– Та я вже сьогоднi падала, – засмiялась дiвчинка.
– Купалась? – скрушно похитав головою дiд.
– Купалась! – весело покаялась онука.
Хто ж так каеться.
Паром вдарився носами в причал. М’яко вдарився, бо веслярi припинили грести, але все одно причал здригнувся, i конi на помостi також смикнулися й почали форкати.
– А я тобi що казав?
– Щоб не купалась! – ще веселiше гукнула дитинка. – Бо Ілля насцяв у воду!
І тут вже здригнувся я, бо точнiсiнько так казала моя старенька бабуся.
Я ii також не слухався.
Паром ще раз здригнувся – це лiвий весляр накинув на дебелого стовпа не менш дебелу петлю й одним рухом загнав свiй човен у спецiальний паз у причал. Так само зробив i правий, але не так вдало, й паром здригнувся так, що аж затрiщав.
– Довбень! – прокоментував помилку дiд-керманич.
– Тату, – докiрливо сказав гребець, вибираючи мотузку.
Сказав звично й без найменшоi образи, мабуть, не вперше.
– Дурний пiп тебе хрестив! – вже не так енергiйно додав перевiзник, але петля уже затяглася й суденце перестало хитатись.
Помiст при тому лiг на причал i вся конструкцiя завмерла бiльш-менш нерухомо.
Хоч конем заiжджай. Точнiше, з’iжджай.
Але ми вдавати з себе ковбоiв не стали, й звели коней пiд вуздечку. Тi злякано пофоркували та йшли. І навiть зiйшовши на берег, все ще роздували нiздрi й нюшили вологе повiтря.
Виявилось, що лiхтар висiв на спецiальному стовпчику, а трохи поодаль виднiлося щось таке як маленька хата або великий курiнь. Дуже подiбнi халабуди в двадцять першому столiттi будували перевiзники, що возили пляжникiв-нудистiв на Труханiв острiв. У години пiк перевiз коштував у кiлька разiв бiльше, анiж метро або фунiкулер, та потiк бажаючих людей подивитись й себе показати не вщухав.
Десь вiн там, Труханiв, лiворуч вiд мене.







