На нашем сайте вы можете читать онлайн «Темна синя вода. Потік». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Фантастика, Историческая фантастика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Темна синя вода. Потік

Автор
Дата выхода
23 октября 2018
Краткое содержание книги Темна синя вода. Потік, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Темна синя вода. Потік. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Радій Радутний) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Радій Радутний, український письменник, переважно фантаст та автор бойовиків, несподівано для всіх (можливо, й для себе також) спробував свої сили у новому жанрі й написав про людей, що потрапили у минуле. Перед вами «Потік» – третя книга із циклу «Темна синя вода». Перші дві – «Джерело» і «Ручай» – також вийшли у видавництві «Фоліо» у 2016-му та 2017 роках.
Кілька мандрівників у часі, збірна команда з людей від ХІХ до ХХІІІ століття, продовжили свій шлях у минуле. Над кожним з героїв роману висить прокляття: всі вони мають загинути. Галину хочуть повісити, звинувативши у відьмацтві. Юрій, наш із вами сучасник, двічі мало не потрапив під колеса возів. Ігор, нащадок когось із нас, з ХХІІ століття, кілька разів мало не зловив кулю. Альберт, прибулець з іще більш далекого майбутнього, ризикує ще сильніше. Дотепер їм вдавалося ухилятися від ударів долі, але в ХVIIІ столітті багато вішали й довго не вагалися перед тим, як пустити кулю.
Цей час багатий на небезпеки, але багатий ще й на цікаві зустрічі. Саме у ХVIIІ столітті живе один з найвідоміших українських філософів, і якраз його планують використати герої задля своєї мети, а мета досить амбітна – вони прагнуть внести зміни в історію України, причому на самому її початку…
Темна синя вода. Потік читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Темна синя вода. Потік без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Довго сралися, аж поки король Сигiзмунд не виписав Нiкольському грамотку на володiння землею аж по рiчку Дарниця…
Дивнi дiла твоi, панi iсторiя. Отак судяться мiж собою пани, трiщать чуби у холопiв, а через пiвтисячi рокiв виявляеться, що той срач мав чималеньку iсторичну цiннiсть. Що саме у ньому вперше згадано назву здоровенного киiвського району, а нi монастирських документiв не збереглося, нi самого монастиря.
А у якiйсь росiйськiй судовiй справi згадано козака Заворуя, що вкрав гусака. Жив собi козак, не тужив, горiлку пив, дiвок зводив, дiточок породив, онукiв та правнукiв, а все, що вiд нього лишилося – згадка в лiтописi: козак Заворуй гусака поцупив…
Дарниця, у моi часи населена пролетарями i танками, зараз видавалася пусткою, степом, сiнокосами зi стiжками-горбочками посеред них, нечастими полями та ще рiдшими городиками, а з-за лiску праворуч вiд нашого шляху повiльно-повiльно випливало чи то село, чи то хутiрець.
З млином. Натуральним вiтряним млином на горбочку. Майже таким самим, як у Пироговi, але тамтешнi вже були у неробочому станi, а цей нiвроку, бадьоро крутив крилами-лопатями й нагадував вертолiт.
Ну з мiшками хоч зрозумiло – туди зерно носять, а назад борошно; а от хто коней iм у тон пiдiбрав?
Я посмiхнувся й згадав анекдот про блондинку, що пiдбирала машину в тон сумочцi.
– Ух ти, – сказав Ігор, i я зрозумiв, що вiн теж вiтряних млинiв у роботi не бачив. Й Альберт, мабуть, теж.
Галя та Іван кинули на млин куцi незацiкавленi погляди – мовляв, млин i млин, що на нього дивитись, а заклопотанi роботою дядьки взагалi не звернули уваги. Подорожнi то й подорожнi.
Ну й слава богу.
З-за гаю вигулькнуло ще трохи хатин, й стало зрозумiло, що це все-таки село, а не хутiр.
– А даремно, – помiтив той рух Ігор. – З вовками жити – вовками вити. Всi хрестяться – давайте й ми хреститися, нема чого зайвоi уваги привертати.
Я знизав плечима, склав пальцi в пучку й торкнувся лоба, пупа, правого плеча, лiвого. Окуляри, пасок, гаманець i годинник.







