На нашем сайте вы можете читать онлайн «Темна синя вода. Джерело». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Фантастика, Историческая фантастика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Темна синя вода. Джерело

Автор
Дата выхода
13 апреля 2017
Краткое содержание книги Темна синя вода. Джерело, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Темна синя вода. Джерело. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Радій Радутний) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Радій Радутний, український письменник, досі відомий за фантастикою та бойовиками, після деякої творчої паузи виступив з монументальним твором у жанрі на межі історії та фантастики. В циклі «Темна синя вода» очікується не менше трьох книг, а якщо минуле автора не поглине, то, можливо, і більше.
Це перший роман із серії подорожей в минуле України, присвячений пригодам головного героя, нашого співвітчизника, в Києві початку XX і кінця XVIII століття.
Уявіть собі, що ви опинилися в ситуації, з якої немає виходу. Якщо вам загрожує смерть, і її неможливо уникнути. Що на вас чигає не найманий вбивця, від якого можна втекти або захиститись, а дещо грізне та невідворотне – сама доля. Уявіть собі, що хтось таки запропонував спосіб урятуватися, але він мало чим відрізняється від самої смерті.
Уявіть собі, що ви йдете до мети, прориваєтеся з погонями та боями, мандруючи в часі та просторі, бачите світ таким, яким він був задовго до вашого народження, спілкуєтесь з людьми, що померли десятки і сотні років тому.
Так, це перший український роман про втечу у минуле, причому не з метою подивитись – а з метою дещо змінити. Так, на читача очікує ціла серія неймовірних пригод. Так, не обійдеться без романтики, інтриг, зради і розчарування.
Але якби вам запропонували таку подорож, то невже б ви відмовилися?
Темна синя вода. Джерело читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Темна синя вода. Джерело без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Лiньки було й каву варити, i я варварським чином залив порошок окропом iз чайника – зiйде й так. Намастив кавалок хлiба, повагався, чи не кинути зверху ще й сиру шмат, але також полiнувався.
Кинув погляд на поличку з книжками. Давненько я не вiдкривав паперових книжок. З екрану й зручнiше, й сторiнки легше гортаються… але час вiд часу прориваеться ностальгiя. От i цього разу прорвалася, виявилась дужчою навiть на лiнощi.
Трапилася якась фантастика з кiнця дев’яностих… хорошi були часи. На обкладинцi гарна дiвчина у комбiнезонi пробувала налагодити контакти з мавпоподiбним аборигеном.
– Це ти! – якось потицяла вона пальцем у мавпу, явно набиваючись, щоб я порiвняв ii з другим персонажем обкладинки. Замiсть вiдповiдi я почав книжку перекидати.
– Нi-нi-нi!!! – запротестувала кохана словом i дiлом, бо позаду було намальовано слоноподiбне чудовисько. – Навiть не думай!!! То не я! То теж ти!
Оскiльки читав я в лiжку, то й дiло скоiлося не вiдходячи, так би мовити, вiд каси.
Давно це було, й багато чого змiнилося з тих хороших часiв. Передовсiм – не стало кому тицяти пальцем у мавпу.
Я поставив книжку на мiсце. Подумав, що припадати iй пилом ще кiлька рокiв. Або не кiлька. Але припадати.
Узяв мобiлу – будильник якраз намiрився теленькнути, але я зреагував швидше; вiдкрив на екранчику якусь книжку – хай йому чорт, тепер я не можу згадати, яку! – й, передчуваючи десять хвилин маленького кайфу поглинання одночасно духовноi та тiлесноi поживи, приготувався…
Дззззззинь!
Цього разу я схибив. І будильник, i дзвiнок спершу з’являються на екранчику, а вже потiм оголошують про свою появу дзвiнком. Будильника я спiймав, а дзвiнок прогавив.
Номер був не знайомий. Не знаю, у кого як, але в мене таке нечасто трапляеться.
Але причин вiдкидати незнайомцiв нема.
Давно вже нема.
– Ну, алло! – не дуже задоволено сказав я мобiлi.
– Смачного вам! – засмiялися в слухавцi. – Пане Юрiю, а чи не могли б ми зустрiтися сьогоднi годинi о десятiй… скажiмо, у скверику бiля Золотих Ворiт?
Голос був чоловiчий. Звичайний. Не дуже низький i не зависокий.







