Темна синя вода. Джерело

І абсолютно неуставний, незаконний, несанкцiонований, i так далi.

Будь-який конспiролог на моему мiсцi негайно придумав би гарну версiю – що полювання йде персонально на мене. Що клятий Ігор – де вiн, гад, взявся на мою голову? – це лише одна з ниточок, за якi мене смикають, або з важiльцiв, якими мене натискають. Що цi двое полiцейських, принаймнi один з яких ветеран, що побував у гарячих точках, причому гарячих у всiх розумiннях – вiд клiмату до вiйськово-полiтичноi обстановки – так от, що вони теж пiдставнi.

Й комбiнацiя з автомобiлями пiдставна, й отi трое придуркiв учора ввечерi теж, просто керiвники операцii трохи не розрахували, й ситуацiя вийшла з-пiд контролю.

І знаете що? Цiлком може бути.

Але може й не бути.

Цiлком може статися, що Ігор псих i втягнув мене лише у своi хворобливi фантазii, а не щось iстотнiше. Що вчорашня ситуацiя – малоймовiрний, але все-таки лише збiг, бо таких розборок «у нас на районi» кожен вечiр по кiлька штук. Що копи справжнi, просто непоганi професiонали, а що принаймнi один з них ветеран – ну так розвелося нас, ветеранiв… Цiкавi часи настали, по ветеранство далеко не треба iхати.

Неподалiк його роздають, одразу в двох областях. Не те що в старi добрi часи, коли голова Верховноi ради змушений був летiти у Боснiю, нагороди миротворцям роздати – всього лишень щоби ксиву отримати.

Учасник бойових дiй, ага. Теж ветеран. По-своему.

Малувато iнформацii для аналiзу, ох, малувато.

Спитати б…

«Ветерана» певний час нi про що не спитаеш, а Микола закляк й лише похмуро зиркав то на мене, то в бiк напарника.

Можна й спитати. Якщо правильно питати, а також мати час та натхнення, то вiдповiсть. На будь-якi запитання. Причому ствердно. Навiть якщо запитати, чи не вiн, бува, завалив у двi тисячi першому тi два хмарочоси.

Одна проблема – перевiрити його вiдповiдi немае жодноi можливостi. Анi найменшоi. А тому користi менi з його вiдповiдей теж не буде.

Я визирнув iз-за рогу. Бiля машини жодного руху не спостерiгалося, лише потрiскувала радiостанцiя.

Хай потрiскуе. Поки кнопочку «T» не натиснеш, бiля неi можна хоч «Енеiду» декламувати – нiхто з того боку не чутиме. Якщо, звiсно, ця модель не мае режиму… ану, ану…

Не мае. Ну й добре. А то б довелося розбити.

Мобiли! А, чорт…

Поки я повернувся за рiг, перший мiлiцiонер вже наполовину витяг мобiлу. Побачивши мене, негайно пхнув назад i скрутився – мабуть, вирiшив, що зараз йому ще дiстанеться.

Помилився.