Темна синя вода. Джерело

– Стiйте! – раптом сказала жiнка – причому без паузи.

– Що таке? – напружився я, не зводячи погляду з кота.

– Обережно.

Вона сказала, ще мить подумала й лише тодi вiдсунула клямку.

Я зайшов.

Двое найближчих котiв негайно зрушили з мiсця й подалися назустрiч. Неквапом – але якщо вiдступати нiкуди, бо за спиною негайно клацнуло, а вбiк – на ще одного кота наступиш. Або кiшку. Добре, що хоча б кошенят нема.

Втiм, кошенят тут би задушили негайно.

Коти пiдiйшли. Перший так само неквапно здiйнявся на заднi лапи й поточив кiгтi об моi джинси.

Добряче так поточив, не порвав, але ще кiлька разiв – i край.

Другий схопив мене зубами за литку й так само непоспiхом почав стискувати. Я взяв його на руки й переставив на дерев’яну поличку. Не певен, що вiн те помiтив.

І сiрий мiй котик теж не помiтив. Навiть коли я доторкнувся, погладив, почухав пiд горлечком – а зазвичай вiн з такоi ласки аж шаленiв й вигинався, показуючи бiлу плямку-краватку.

В цього кота не було краватки, й на мою руку вiн аж нiяк не зреагував.

– Це кiшка, – раптом сказала жiнка з-за сiтки. – В неi негаразди зi шлунком, але якщо хочете, то можете забрати.

Я мовчки встав i пiдiйшов до дверей. Брязнула клямка.

– Спробую все-таки пошукати свого, – сказав я по такiй довгiй паузi, що й сам жахнувся. Невже це заразне? Невже я спiймав тут вiрус непоспiху й безнадii? Невже й сам став хоч трохи таким, як усi тут?

Виявилось, що не став, бо на виходi собаки мене обгавкали, а найсмiливiший – щось схоже на ерделя – вхопив за штани й потяг назад.

Не знаю, що йому вiд мене треба було. Волiю не знати. Про всяк випадок дав жiнцi пiвсотнi «на молоко» i постарався бiльше те мiсце не згадувати.

Так що не повезу я Томку в притулок. Є iншi плани.

Роздiл 4

Вас затримано!

Плани-планами, а поглядати осторонь все-таки я не забував, бо всяке можливо. Й ще одна засiдка (а може, й не одна), й сусiди, i просто надто уважнi перехожi. Орiентування на мене наче ще не розвiшали, але може якраз у процесi, i хтось саме зараз набирае чи то «102», чи то «911», чи що там зараз набирають у таких випадках…

А ще – хотiлося намилуватись.

Страшенно хотiлося забрати з собою цю не дуже охайну вуличку, цi будинки – i гарнi, й поганi, й новi, й старi, квiтничок у сусiдки лiворуч, гараж сусiда праворуч, поштову скриньку й кудлатого пса бiля неi, асфальт i пiсок, лiс на обрii й птаха у небi, та й саме небо теж страшенно хотiлося забрати з собою.