Темна синя вода. Джерело

Нерухомо. Незмигно. З нейтральним, трохи незадоволеним виглядом на обличчi.

От тiльки обличчя трохи деформоване, бо лежало на бетоннiй подушцi бордюру й пускало по ньому маленьку червону рiчечку. Й видно було, не знаю як, але видно, що вкладалася голова на цю подушку не повiльно та обережно, а одним рухом. Швидко. З розмаху. З характерним трiском кiсток й ще одним звуком, який передати навряд чи можливо, але хто його чув, той вже нiколи не забуде й, вiдповiдно, нi з чим iншим не переплутае.

– А три буде? – запитав я.

– Можна й три, – охоче погодився Ігор, тицяючи в екран. Фото змiнилося, але нове зображення ще менше хотiлося роздивлятись.

– Фотошоп, – не дуже впевнено мовив я.

Нагодилась офiцiантка, й передi мною виникла чашка на блюдцi, пластиковий кругляшок з вершками й ложка в серветцi, а цукорниця у виглядi колби з дозатором на столi й так була.

Я сипнув цукру. Незважаючи на чималий досвiд кавування в громадських закладах (каюсь, полюбляю таку справу), цукринки не лягли рiвною гiркою, а утворили щось на кшталт дюни, причому утвореноi божевiльним вiтром, який сам не знаю, звiдки вiе.

– А осьдечки чотири, – Ігор вдав, нiби зовсiм тремтiння рук не помiтив. – Прошу.

На екранчику була шапка якогось сайту й заголовок «Пiд час обстрiлу загинуло чотири воiни».

– Давно такого не бувало, – я перестав усмiхатись. – І як це я прогавив… Е-е-е… хвилинку, а коли це?

– Завтра, – повiдомив Ігор. – Придивiться, ондечки дата. І обставини.

Дата стояла й справдi завтрашня.

Звiсно, це нiчого не означало. Абсолютно. Анiчогiсiнько. Фотошоп… ба навiть не фотошоп. Зробити локальну копiю сайту, замiнити двi цифри, запхати в мобiлу – навiть фотошоп не потрiбен. Справа десяти хвилин.

– Радий, що не помилився, – вже не так широко, але знову посмiхнувся Ігор, потiм уточнив. – Що не помилився у вас. Нормальна, недовiрлива реакцiя. Без iстерик, без закидання мобiли у фонтан…

Мимохiть я поглянув на круглу тарiлку водограю. Чи то звечора його не почистили мисливцi за монетками, а чи зранку вже побувала якась туристична група, але дно виблискувало – й срiблясто, й жовтаво.

Колись темними були дрiбнiшi монетки, а за свiтлiшi можна було купити пива або молока, та ще й на шмат хлiба вистачило. Зараз навпаки – у тому сенсi, що монетки помiнялись мiсцями, а от купити за них навiть бублика вже б не вийшло.

Так… дiтлахи й безпритульнi, що пiрнають вечорами в тарiлку, такiй мобiлi зрадiли б. Хай навiть моченiй.