Мюнхен

) Але нiщо не могло завуалювати головну тему зустрiчi: Вiлсону довелося наважитися й зачитати приготовану заяву про те, що в разi початку вiйськових дiй англiйцi пiдтримають французiв, та попросив фюрера повторити почутi слова, щоб виключити можливе нерозумiння! Не дивно, що Гiтлеровi урвався терпець, i вiн сказав Вiлсону, що йому байдуже, як дiятимуть французи чи англiйцi, бо витрачено мiльярди на пiдготовку до вiйни, i, якщо союзники хочуть вiйни, вони ii отримають.

Хартманн подумав, що це схоже на те, як беззбройний перехожий умовляв би божевiльного вiддати свою зброю.

– Тож вiйна усе-таки буде.

Вiн повернув документ Кордту, який сховав його в портфель.

– Схоже на те. Через пiв години пiсля завершення зустрiчi фюрер розпорядився влаштувати це. – Кордт кивнув у бiк колони бронемашин. – Не випадково вiйсько суне повз британське посольство.

Рев двигунiв роздирав тепле повiтря. Хартманн вiдчував на язицi куряву й солодкуватий присмак палива.

Щоб перекрити шум, довелося кричати:

– Хто це такi? Звiдки вони?

– Вояки Вiцлебена з берлiнського гарнiзону прямують до чеського кордону.

Хартманн стиснув за спиною кулак. Нарештi! Його затопило передчуття.

– Тепер ви погодитеся, що альтернативи немае? Нам час дiяти?

Кордт поволi кивнув:

– Таке вiдчуття, нiби мене зараз знудить.

Раптом вiн застережно поклав руку Хартманну на плече.

До них наближався полiцейський з дубинкою у руцi.

– Панове! День добрий! Фюрер на балконi!

Вiн показав палицею далi по вулицi. Полiцейський поводився шанобливо, пiдбадьорливо, не наказував, що робити, просто звертав iхню увагу на iсторичну подiю.

Кордт подякував:

– Спасибi, офiцере.

Обидва дипломати повернулися на вулицю.

Рейхсканцелярiя розташовувалася поруч з Мiнiстерством закордонних справ. Через дорогу, на площi Вiльгельмплац, зiбрався невеликий натовп.

То, безперечно, була партiйна клака: у декого навiть були пов’язки зi свастикою на рукавах. Час вiд часу лунав незграбний крик «Хайль!» i пiдносилися руки у вiтаннi. Солдати армiйськоi колони виконували команду «Праворуч глянь!» i салютували. Здебiльшого молодь… набагато молодша за Хартманна. Пауль стояв досить близько, щоб бачити вираз iхнiх облич: подив, захват, гордiсть.