Мюнхен

Вiн палив сигарету в жадитовому мундштуку.

– Добрий вечiр! Гер Хартманн, якщо не помиляюся?

– Добрий вечiр, ваша величносте. Це я. У мене вiдповiдь фюрера прем’ер-мiнiстровi.

– Чудово.

Британський посол узяв конверт, швидко витягнув три машинописнi сторiнки i, не сходячи з мiсця, почав читати. Очi його швидко бiгали по рядках. Довгасте обличчя з обвислими вусами, що й без того було позначене меланхолiю, витяглося ще дужче. Посол щось бурмотiв. Закiнчивши, вiн зiтхнув, знову тицьнув мундштук у зуби й пiдняв очi догори.

Дим сигарети був духмяний, турецький.

Хартманн сказав:

– Статс-секретар просив звернути вашу особливу увагу на останне речення, сере Невiлле. Вiн додав, що це було нелегко.

Гендерсон знову поглянув на останню сторiнку.

– Маленька соломинка, але хоч щось. – Сер Невiлл передав листа своему молодому помiчниковi. – Перекладiть i негайно телеграфуйте до Лондона, будь ласка. Шифрувати немае потреби.

Вiн наполiг на тому, щоб провести Хартманна до дверей. Манери посла були такi ж вишуканi, як його одяг.

Подейкували, нiби вiн коханець югославського принца Павла. Якось вiн заявився в рейхсканцелярii в малиновому светрi пiд свiтло-сiрим пiджаком; Гiтлер, кажуть, кiлька днiв згадував про це. Про що думають британцi, дивувався Хартманн, надсилаючи таких людей вести справи з нацистами?

Бiля дверей сер Невiлл потис Хартманновi руку.

– Передайте бароновi фон Вайцзеккеру, що я цiную його зусилля. – Вiн подивився уздовж Вiльгельмштрассе. – Не вiриться, що до кiнця тижня нас тут може вже не бути.

Не можу сказати, що дуже шкодуватиму про це.

Вiн востанне затягнувся сигаретою, потiм акуратно затис ii мiж великим i вказiвним пальцем, витяг з мундштука й кинув на брукiвку жеврiти у каскадi помаранчевих iскор.

5

Легати мешкали в орендованому будиночку блокованоi забудови на Норт-стрiт у Вестмiнстерi, що його пiдшукав для них колишнiй начальник Г’ю в головному департаментi Форин-офiсу Ралф Вiгрем, який мешкав з дружиною й сином в останнiх номерах тiеi ж вулицi.

Перевагою такого мешкання була близькiсть до роботи: Вiгрем вимагав вiд пiдлеглих наполегливоi працi, i Легат мiг сидiти на робочому мiсцi вже через десять хвилин пiсля виходу з дому. Недолiкiв у будинку теж було багатенько; випливали вони з того, що будiвлi було понад двiстi рокiв. За цей час, крiм проведення електрики, мало що було зроблено. Темза протiкала ярдiв за сто вiд нього, i рiвень грунтових вод був високий.