Мюнхен

Кiлька супротивникiв режиму контактували з нами з минулого лiта, заявивши, що ладнi повалити нацистiв за умови нашоi твердоi позицii по Чехословаччинi. Не знаю, наскiльки це згуртована група: жменька невдоволених дипломатiв та аристократiв, якi мрiють про вiдродження монархii. Це вперше ми отримуемо вiд них щось конкретне, хоча в листi для нас немае майже нiчого нового. Гiтлер хоче знищити Чехословаччину й зробити це швидко – це не новина.

Вiн зняв окуляри й посмоктав дужку. Безсторонньо вивчав Легата.

– Коли ви востанне були в Нiмеччинi?

– Шiсть рокiв тому.

– Пiдтримуете зв’язок з ким-небудь там?

– Нi. – Тут Легат, принаймнi, говорив правду.

– Пригадую, пiсля першого призначення до Головного департаменту ви були у Вiднi, так?

– Так, сер. З тридцять п’ятого по тридцять сьомий.

– Лишилися там друзi?

– Друзi… нi. У нас була маленька дитина, i дружина чекала на другу. Нам своiх турбот вистачало.

– Щодо нiмецького посольства в Лондонi – знаете когось зi штату?

– Власне – нi.

– Тодi я не розумiю. Звiдки нiмцi можуть знати, що ви працюете на Даунiнг-стрiт № 10?

Легат стенув плечима:

– Може, вiд дружини? Їi iнколи згадують у свiтськiй хронiцi. І мое iм’я миготить.

Г’ю знiяковiв i зашарiвся, бо пригадав, як якогось тижня «Дейлi експрес» написала про вечiрку у ледi Коулфакс, де згадала про нього як «про одну з найбiльш обдарованих молодих зiрок Форин-офiсу серед помiчникiв ПМ».

– Свiтська хронiка? – Постiйний заступник мiнiстра повторив назву рубрики з неприязню, нiби мав справу з чимось бридким, до чого варто не торкатися.

Легат не мiг зрозумiти, жартуе той чи нi. Але перш нiж устиг вiдповiсти, пролунав стукiт у дверi.

– Увiйдiть!

Мiс Мачент принесла теку:

– Щойно доправили телеграму з Берлiна.

– Нарештi! – Кедоген трохи не вирвав теку в неi з рук. – Я на неi увесь вечiр чекаю.

Знову вiн поклав документ на стiл i схилив над ним велику голову, читаючи з такою напругою, що здавалося, ось-ось впаде на сторiнку.

– Сволота… сволота… сволота!

З самого початку кризи заступник мiнiстра не йшов з роботи ранiше пiвночi. Легат дивувався, як той витримуе таке напруження. Нарештi Кедоген пiдвiв погляд:

– Останнi новини вiд Гiтлера. ПМ мае побачити це негайно. Ви повертаетеся до себе?

– Так, сер.

Кедоген поклав телеграму назад у теку й дав Г’ю.

– Що стосуеться iншоi справи, я залучу вiдповiдних фахiвцiв i подивлюся, що вони скажуть.