Мюнхен

Упевнений, завтра вони схочуть поспiлкуватися з вами. Обдумайте все як слiд. Спробуйте зрозумiти, хто за цим стоiть.

– Так, сер.

Кедоген потягнувся за iншою текою.

?

Згiдно з протоколами кабiнету, телеграма № 545 з Берлiна (лист прем’ер-мiнiстровi вiд рейхсканцлера) була передана Чемберлену вiдразу пiсля 22:00. Усi мiсця навколо столу в залi засiдань були зайнятi: двадцять мiнiстрiв, не беручи до уваги Гореса Вiлсона, який як особливий радник доповiдав про зустрiч з Гiтлером, а також секретаря Кабiнету мiнiстрiв Едварда Бриджеса, педантичного очкарика, батько якого був поетом-лауреатом.

Бiльшiсть палила. Одне з великих пiдйомних вiкон у садок пiдняли, щоб зала трохи провiтрювалася вiд чаду сигар, люльок i сигарет. Теплий нiчний легiт час вiд часу ворушив папери, розкиданi на столi й на килимi.

Коли Легат увiйшов, виступав лорд Галiфакс. Г’ю потихеньку наблизився до прем’ер-мiнiстра й поклав перед ним телеграму. Чемберлен, який слухав мiнiстра закордонних справ, подивився i кивнув Легату та легким порухом голови звелiв йти i сiсти серед iнших службовцiв попiд стiною в протилежному кiнцi зали.

Два стiльцi займали стенографiсти з секретарiату Кабiнету мiнiстрiв, якi зосереджено писали, а на третьому сидiв Клеверлi. Пiдборiддя йому звисало на груди, руки й ноги схрещенi, права нога злегка тремтiла. Коли Легат сiв поруч, вiн похмуро озирнувся, нахилився й прошепотiв:

– Що це?

– Вiдповiдь Гiтлера.

– Що вiн пише?

– На жаль, я не подивився.

– Упущення з вашого боку. Сподiваймося на хорошi новини. Боюся, у бiдного ПМ багато клопоту.

Легату навскоси було добре видко Чемберлена. Той надiв окуляри й читав листа Гiтлера. Г’ю не бачив Мiнiстра закордонних справ, який сидiв навпроти ПМ, зате його голос був упiзнаваний за розлогим «р» i повчальним тоном, нiби промовляв вiн з невидимоi кафедри.

– …. i тому я з величезним жалем не можу пiсля зрiлого розсуду пiдтримати прем’ер-мiнiстра у цьому конкретному випадку.

Менi важко дати згоду на вiдправлення телеграми в редакцii сера Гореса. Сказати чехам негайно вiддати свою територiю пiд загрозою застосування сили, як на мене, означатиме повну капiтуляцiю.

Вiн зробив паузу й випив ковток води. Атмосфера за столом вiдчутно згущувалася. Святий Лис скинув маску! Декiлька мiнiстрiв навiть подалися вперед, аби впевнитися, що правильно все розчули.