Діамант Раджі=The Rajah’s Diamond

Але, – додала вона, стримуючи Гаррi, що, зачувши благословенну вiстку, одразу зiрвався на ноги, – я не покажу вам, де вони, поки ви не поцiлуете мене. Поцiлуете, Гаррi?

– Аякже! – згадав за галантнiсть Гаррi. – Тiльки не за тi заднi дверi, а тому, що ви гарненькi й милi. – І двiчi або тричi палко поцiлував дiвчину, що не менш ласкаво вiдповiла йому.

Пруденс вiдвела Гаррi до садовоi хвiртки i спитала, витягаючи ключа:

– Ви ще прийдете до мене?

– Неодмiнно, – хiба ж не вам я завдячую життям?

– А тепер, – напутила дiвчина, вiдчиняючи хвiртку, – бiжiть чимдужче, бо я зараз вiдкрию генераловi.

Гаррi навряд чи потребував таких напучень, страх гнав його в потилицю, i вiн ревно пустився бiгти. Ще кiлька крокiв, гадалося йому, i вiн зможе спокiйно i з честю повернутися до ледi Ванделер. Та перш нiж йому пощастило пробiгти тi кiлька крокiв, бiдолаха зачув чоловiчий голос, хтось, лаючись, гукав його на iм’я. Озирнувшись, Гаррi помiтив Чарлi Пендрагона, що махав обома руками, аби вiн повернувся.

Цей новий удар заскочив бiдолаху так зненацька, вразив так глибоко, що Гаррi, перебуваючи в станi надмiрного нервового збудження, навiть не подумавши, що робить, побiг iще дужче. Коли б вiн пригадав сцену в Кенсiнгтонських садках, то, певне ж, виснував, що коли генерал йому ворог, то Чарлi Пендрагон не хто iнший, як приятель. Та в головi у Гаррi все сплуталося, наче в гарячцi, думка не могла зосередитись, секретар знай тупотiв ногами.

Чарлi нетямився з лютi, страшним голосом виригаючи прокляття навздогiн секретаревi.

Вiн теж бiг щодуху, але фiзична перевага була не на його боцi, лайки й гупання кульгавоi ноги по брукiвцi чулися все далi й далi позаду.

У Гаррi знову вiдродилася надiя. Вузька вуличка круто пiдiймалася вгору, проте навкруги нi душi, обабiч тяглися мури, над ними нависала зелень садкiв, а попереду, скiльки око сягало, не виднiло нi постатi, нi вiдчиненоi хвiртки. Доля, втомившись переслiдувати, тепер давала можливiсть порятунку.

Гай-гай! Добiгши до каштанiв, що буйним гiллям прикривали хвiртку, Гаррi побачив, як вона раптом вiдхилилася, показавши стежину, а на нiй постать рiзничука з ночвами пiд пахвою. Секретар, навiть не роздивившись як слiд, проминув хвiртку, лишивши хлопця на кiлька метрiв позаду, зате той придивився i був вельми здивований, побачивши, з якою не гiдною джентльмена швидкiстю пересувався незнайомець. Вийшовши за хвiртку, вiн почав глузливо пiдохочувати Гаррi.