Острів Скарбів / Treasure Island

Я бачив його вiтрила на власнi очi бiля Тринiдаду, але лякливий наш капiтан, помiтивши iх, негайно повернув назад. Повернув назад, сер, в Порт-оф-Спен.

– Так, я й сам чув про нього тут, в Англii, – сказав лiкар. – Але мова ось про що: чи були в нього грошi?

– Грошi! – скрикнув сквайр. – Та ви ж чули, що розповiдав Денс? Чого ж iще шукали тi волоцюги, як не грошей? Хiба ж iм треба ще щось, крiм грошей? Заради чого б вони ризикували своею пiдлою шкурою?

– Про це ми скоро довiдаемося, – вiдповiв лiкар. – Але ви так розпалилися, що я не можу й слова вимовити.

Я хотiв би з’ясувати одне: скажiмо, тут, у моiй кишенi, лежить ключ, який може нам вказати мiсце, де Флiнт сховав своi скарби. Та чи цi скарби вартi розшукiв?

– Чи вартi розшукiв, сер?! – вигукнув сквайр. – Та безперечно ж, вартi! Якщо ми справдi маемо в руках той ключ, що про нього ви кажете, то я негайно зафрахтую судно, вiзьму вас i Гокiнса з собою i здобуду цi скарби, навiть якщо шукатиму iх рiк!

– Прекрасно, – сказав лiкар. – У такому разi, якщо Джiм не заперечуе, давайте розкриемо пакет.

І вiн поклав згорток на стiл.

Пакет був мiцно зашитий нитками. Лiкар розкрив свiй ящик з iнструментами i розрiзав шви хiрургiчними ножицями. У згортку було двi речi: зошит i запечатаний конверт.

– Насамперед подивимося зошит, – запропонував лiкар.

Сквайр i я зацiкавлено дивилися лiкаревi через плече, як вiн перегортав сторiнки зошита, бо, перш нiж розкрити його, вiн ласкаво покликав мене до себе вiд столика, за яким я вечеряв, i запропонував взяти участь у дослiдженнi загадкового згортка.

На першiй сторiнцi зошита ми побачили лише кiлька уривчастих слiв, нiби хтось знiчев’я чи для проби пера писав усе, що спаде на думку. Мiж iншим, тут був i той напис, що його капiтан витатуював у себе на руцi: «Хай здiйсняться мрii Бiллi Бонса», й iншi, йому подiбнi, як наприклад: «Мiстер Б. Бонс, штурман», «Досить рому», «На Палм-Кi вiн дiстав усе». Були й iншi написи, що складалися здебiльшого з одного слова, чи й зовсiм незрозумiлi.

Мене дуже зацiкавило, хто саме був той, що «дiстав усе», i що таке оте «все». Можливо, удар ножем у спину?

– Ну, тут мало цiкавого, – сказав доктор Лiвсi, гортаючи зошит далi.

Наступнi десять чи дванадцять сторiнок були заповненi якоюсь дивовижною бухгалтерiею. На одному кiнцi рядка стояла дата, а на другому – сума, як i заведено в бухгалтерських рахунках. Але замiсть пояснювальних записiв мiж датою i сумою стояло тiльки рiзне число хрестикiв.