Елла

Чорна, гнила душа ховалась в цьому мерзенному тiлi.

Елла приготувала iще одну пляшечку, але не встигла ii використати. Лiлiт розсипала який порошок перед собою i в туж мить здiйнявся шквальний вiтер, який вирвав юнакiв з пiд захисту чарiв, ударивши об стiну.

– Убити iх! – прокричала Лiлiт.

Солдати кинулись в атаку, але наткнулись на потiк вогню в обличчя. Двое з ворогiв спалахнули i пали на пiдлогу, волаючи вiд болю. Решта вiдсахнулись, окрiм одного який зробив випад мечем в Пiтера, але юнак виявився спритнiшим i один ударом повалив нападника, проткнувши тiло мечем.

Тимчасом Елла вiдбiгла в сторону, приготувавши чергове зiлля, але не встигла дiвчина замахнутись як ii з нiг збив стiл, який буквально влетiв в неi. Лiлiт пильно спостерiгала за супротивницею, зчарувавши черговий сильний порив вiтру, який з трiском жбурнув усi меблi в Еллу.

Лiлiт не зупинялась, посмiшка не сходила з ii вуст. вона стиснула долоню в кулак, не зводячи погляд з Елли яку прижало до стiни.

Пiтер вiдбившись вiд двох чоловiкiв, кинувся на помiч Еллi, але юнак не встиг дiстатись як його збили з нiг воiни i повалили на землю.

Елла пручалась. Плече ще досi нило вiд болю, болю який розпалював вогонь по усьому тiлу, водночас обпiкаючи i змушуючи Еллу не зупинятись. На рештi чаклунцi вдалось вивiльнивши руку та що е сили кинути пляшечку перед собою.

– Елрене канес. – викрикнула дiвчина.

Рiзкий спалах свiтла i чорний дим заполонив залу. Меблi розлетiлись на сотнi друзкiв, ранивши Еллу. Один iз дерев’яних уламкiв глибоко врiзався в ногу.

– Я ж говорила ти нiнащо не здатна. – радiсно промовила Лiлiт, блиснувши помаранчевим вогнем очей.

Пiтера схопили, приставивши меч до горла. Лiлiт пiдняла руку догори, готуючись дати дозвiл на вбивство хлопця. Елла важко дихала, опершись на руки вона збиралась з силами. Втiм супротивник i не думав давити часу на вiдпочинок.

Лiлiт знову розсипала дивний пiсок перед собою, i в туж мить порив вiтру прижав Еллу до пiдлоги.

– Я допоможу тобi нiчого не пропустити.

Лiлiт пiдiйшла до чаклунки i максимально делiкатно повернула голову Еллi так, щоб вона бачила Пiтера. Лiлiт повiльно перетворилась на Еллу i поглянула ii прямiсiнько в очi, торкаючись носом об нiс.

– Я збережу твое личко. Воно менi сподобалось. – Лiлiт як i в пiдземеллi провела рукою по власному обличчi i обернулась на Еллу.

– Бен саерн. – огризнулась дiвчина.

– Я буду сумувати за тобою. І менi шкода Пiтера, справдi шкода. Я до нього звикла.