На нашем сайте вы можете читать онлайн «Війни художників». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — История, Исторические приключения. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Війни художників

Автор
Дата выхода
26 мая 2016
Краткое содержание книги Війни художників, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Війни художників. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Станіслав Стеценко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Роман оснований на реальних фактах біографії відомого українського художника і розвідника-нелегала Миколи Глущенка (у книжці – Микола Гущенко) і відображає події 1940 року. Серед дійових осіб як реальні історичні персонажі – Йосип Сталін, Адольф Гітлер, Вінстон Черчилль, їхнє найближче оточення, художники і літератори, які жили і творили в той час у передвоєнному Радянському Союзі й нацистській Німеччині, – так і вигадані герої. Волею долі Микола Гущенко на початку 20-х років знайомиться з художником-початківцем Адольфом Гітлером і дає оцінку його малюнкам. І ось кращий (на думку фюрера) пейзажист Європи літом 1940-го вирушає з розвідувальним завданням із соціалістичної Москви до націонал-соціалістичного Берліна, звідки, за планами НКВС, він не повинен повернутися живим. Тим більше, що його дружина впала в око народному комісару Лаврентію Берії. Гестапо теж здогадується про спеціальну місію агента Художника і починає на нього велике полювання…
Війни художників читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Війни художників без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Може, ворог народу покiйний Колька Єжов приховав вiд Хазяiна цю iнформацiю? Чому ти вiддав портрет Ворошилову?
– А що я мав з ним робити, Лаврентiю Павловичу? – розвiв руками Герасимов. Його обличчя раптом покрилося червоними плямами, в ротi пересохло. Вiн дiстав хусточку i почав витирати спiтнiле чоло.
Берiя нахмурився i, вчепившись поглядом в обличчя Герасимова, холодно сказав:
– Треба було звернутися… Ну хоча б до мене. А Климент… Ти знаеш, що хазяiн дуже незадоволений твоiм другом Климентом? Вiн просрав кампанiю у Фiнляндii, i Хазяiн його звiльнить не сьогоднi, так завтра.
У дверi постукали, увiйшла секретарка з тацею. На тацi парували двi чашки кави, стояло блюдце з печивом фабрики «Червоний жовтень» i двi маленькi чарки коньяку.
Берiя замовк. Вiн вiдразу звернув увагу на гарну жiнку з чудовою статурою. Не дивлячись нi на Герасимова, нi на Берiю, секретарка швидко поставила тацю i вийшла. Берiя не мiг вiдiрвати погляд, доки за нею не зачинилися дверi.
– Дiвка, – сказав Берiя, кiлька разiв блиснувши пенсне. На губах з’явилася хтива посмiшка. Кивнув убiк дверей. – Гарна дiвка.
– Ага, – з радiстю погодився Герасимов. задоволений, що розмова повернула вiд теми портрета Аллiлуевоi.
– Твоя? – Очi наркома за скельцями пенсне звузилися i втупилися в Герасимова.
– Нi, – швидко вiдповiв Герасимов. Начебто вибачаючись, додав: – Як ви могли таке подумати, товаришу Берiя?
– То не тягни кота за хвiст – що за краля? – не вгавав нарком.
– Нiчого особливого. Лiля Гофман. Моя секретарка. Працювала вчителькою нiмецькоi. Тепер секретарка Спiлки московських художникiв.
– Гофман, що це за прiзвище? – Берiя пошкрiб пiдборiддя.
– Із донецьких нiмцiв. Але вiддана справi партii.
– Вiддана? Ти перевiряв? – реготнув Берiя. – Замiжня? Рiдня е?
– Нi, з рiднi у неi тiльки старенька мама.
Герасимов розвiв руками, став бiля вiкна, спиною впершись у пiдвiконня. Поли пiджака розiйшлися, продемонструвавши наркому не застiбнутi пiсля вiдвiдин туалету брюки.
– Олександре, у тебе штанцi розстiбнутi! – Берiя скрюченим пальцем вказав Герасимову на його проблему. – Що, може, секретарку жарив?
– У туалет ходив! Секретарку жарив… Нема чого боятися за вiдкриту стайню, якщо кiнь давно помер, – Герасимов вiдвернувся до вiкна i швиденько застiбнув гудзики на брюках.
– То, може, я поупадаю за твоею Лiлею? – не вгавав нарком.





