Вона має таємницю

Пiди зараз же переодягни його на той купальник для басейну, який я тобi купувала. Не потрiбно свiтити перед сусiдами своiм пупком. Швидко! Ти хочеш, щоб вночi в наш будинок залiзли насильники, побачивши тебе зараз в цьому купальнику?

Я лише розвела руками та покiрно пiшла перевдягатися, але не повернулася. Плавати в жахливому купальнику, який приплющуе моi груди, я не збиралася. Я спостерiгала у вiкно за тим, як вони мило воркують на шезлонгах. Здавалось Нiколасу було байдуже те, що мене не було з ними. Я закрила вiкно та продовжила писати свое оповiдання.

Тепер мiй принц в творах став старшим, i нас з ним розлучала вiдьма.

Через кiлька днiв я прокинулася i виявила в своему лiжку сюрприз. Я спустилася вниз i побачила дядю, що снiдав вiвсянкою i читав газету.

– Нiколас, у мене до тебе незручне прохання.

– Так, люба. Уважно слухаю.

– Менi потрiбнi прокладки.

– З цим питанням краще звернутися до Лiнди.

– Я боюся до неi звертатися, ми нещодавно посварилися через мiй купальник, – сказала я.

Менi справдi здавалося, що якщо ми поiдемо вибирати прокладки з Лiндою, то вона купить менi якiсь бабськi памперси.

– Добре, я поiду в магазин i куплю iх тобi. А краще з’iздимо в магазин удвох. Зараз я попереджу Лiнду про те, що ми iдемо. – вiн вiдклав свою газету та пiдвiвся.

– Але ж вона спить. Навiщо турбувати ii спокiй?

– Але вона здивуеться, що нас немае.

– О, Нiколас, менi термiново потрiбно iхати. Розумiеш? – сказала я, показучи поглядом на свою вагiну та натякаючи на потопи кровi.

Дядечко кивнув головою та попрямував взуватися. А я зрадiла тому, що Лiнда, прокинувшись, буде перейматись через нашу вiдсутнiсть.

Ми вирушили до найближчого в маркету на авто, блукали там в пошуках вiддiлу з предметами для гiгiени, Нiколас уважно вивчав склад тампонiв i прокладок, намагався знайти для мене найкращi. У пiдсумку ми набрали цiлий кошик всяких мiсячних аксесуарiв, нiбито крововиливи з пiхви почалися не лише у мене, але у цiлоi жiночоi футбольноi команди.

– Ми просто запасаемося важливими речами для бомбосховища, – сказала я здивованiй касирцi, яка пробивала на касi п’яту пачку тампонiв.

 – Раптом метеорит вдарить, а наш будинок на березi моря, або наше мiсто затопить цунамi пiсля падiння метеорита в море. Люди кладуть в бомбосховище свiчки, сiрники, воду, консерви, але тампони, чому нiхто туди не кладе тампони? Наше бомбосховище не буде заплямовано кров’ю. Хiба що кров’ю пiд час пологiв, якщо в бомбосховищi буде жити вагiтна.