Полонез для мера

Їхнi душевнi стосунки тривали пiвроку i не минулися безслiдно – жiнка почала почуватися краще, навiть схудла i подбала про оновлення свого гардеробу. Американець приходив в ii сни. І Ася подумала, що через таку пригоду не спатиме ночами. Вона згодна була б остаточно поставити крапку в цiй iсторii, якби дiзналася, хто ж насправдi зображений на портретi, виставленому в iнтернетi шахрайською фiрмою пiд iменем Майкла Фостера – того самого, який буцiмто зацiкавився ii 45-рiчною особою i який досi значиться ii другом у Фейсбуцi.

Ось на цiй думцi Вуiч i згадала про Вереса. Щоправда, з часу iхньоi останньоi зустрiчi минуло, здаеться, близько двох рокiв. Пiсля того, що сталося в сiм’i генерала, було б безсовiсно з ii боку копирсатися в його душевних переживаннях. Але сьогоднi не той випадок. Цього разу був конкретний привiд i копирсатися треба було в ii почуттях.

Розсерджена Ася набрала номер телефону свого друга. Довго нiхто не озивався. Нарештi вона почула знайомий баритон Сашка. Генерал попередив, що iх чекае не просто прогулянка, а фiзична розминка.

Знав, що Ася Вуiч, незважаючи на роки, й досi зберiгае спортивну форму – з часiв iхнього спiльного навчання у гiдротехнiкумi. Тодi вони були в однiй командi з велоспорту. Тепер обое без пари. Щоправда, Верес i досi офiцiйно значився як одружений.

Вранцi Вуiч стояла в тому мiсцi, де вони домовилися зустрiтися. На головi в неi смiховинно стирчав балабончик лижноi шапочки. Генерал зупинив своi «Жигулi», вийшов усмiхаючись, обiйняв приятельку, поклав ii рюкзачок у багажник, посадив у крiсло поруч iз собою.

Потiм дiстав iз бардачка букетик мiмоз i простягнув iх Асi. Цiлий оберемок таких квiтiв лежав на задньому сидiннi. Чоловiк знав, що подобаеться жiнкам, хоча не часто користувався цим, але сьогоднi було 8 Березня – час, коли вони мали право на подарунки i комплiменти вiд нього.

Здавалося б, низенька на зрiст Вуiч i двометровий Верес являли собою кумедну пару. На перший погляд, харизматичний серцеiд i невротична дамочка iз зовнiшнiстю гризетки.

Але насправдi цей чорнобровий степовик, схожий на голлiвудську зiрку, й прудка оката Аська були гарними партнерами i навiть без слiв розумiли одне одного.

Жiнка скоромовкою розповiла про свiй вiртуальний роман. Вислухавши ii iсторiю, Сашко вiдразу сказав:

– Справжнiсiньке «кидалово»! Ти хочеш iз цим iще щось робити?

Жiнка подала генералу аркуш паперу з написаною на ньому адресою.

– Тут прiзвище одержувача коштiв i його банкiвський рахунок у Лондонi.