Полонез для мера

Вiн знемагав вiд кохання i терзався думкою про те, що старша сестра могла б стати його трофеем на святi молодостi, але чи стане? Вiн був довготелесим прищавим хлопчаком, який безнадiйно уклепався у принцесу i, власне, тодi вирiшив стати гiдним уваги такоi дiвчини, як Тамара Боброва. А поки що вiн ходив в ескортi у Рустема Аннаева, чий батько повернувся з Великоi Вiтчизняноi вiйни героем. У цього таджика був статус принадного жениха, уславлений батько нiчого не шкодував для сина. Рустем знав про невимовнi любовнi страждання друга i ставився до них поблажливо.

Мовляв, мати такого друга нiколи не зашкодить.

Друзi одночасно пiшли служити до армii. Дiвчата нiбито не були проти дружити з ними й надалi. А потiм сталося перше серйозне потрясiння для Сашка – Аннаев i Тамара несподiвано побралися. Який кидок! Рустем скористався тим, що вийшов на дембель трохи ранiше. Чи то через розпач, чи то заради бравади Верес зопалу враз одружився на Антонiнi Бобровiй. «Дозволь бути ангелом-хранителем поряд з тобою!» – казали його очi, зверненi до Тамари.

Саме так, поряд. Пiсля подвiйного весiлля впоратися з цим надзавданням, з технiчноi точки зору, було просто: обидвi молодi сiм’i мешкали в однiй просторiй квартирi. Але, щоб переступити порiг сусiдньоi кiмнати i взяти Томку за руку, – для цього iснував вищий, моральний порiг. Потiм вiн таки звабив цю принцесу i пiд осудливий шепiт рiднi повiв ii до загсу…

Коли покiнчили з «пiд’iданчиком», жiнка згорнула пакети i навiщось набрала суворого виразу.

Інвар зрозумiв, що кращу частину пiкнiка закiнчено, i завмер, вивчаючи обличчя новоi знайомоi.

– А тобi нiколи не спадало на думку, що ти зловживав силою, виявляв жорстокiсть? Що занадто круто повiвся з Тамарою? Якби не ставив питання руба, зберiг би з нею стосунки.

– Що ти маеш на увазi? – Верес не очiкував, що Ася викотить проти нього такого воза: жiноча солiдарнiсть попри все брала гору.

– Томка розказала менi, як ти добивався всиновлення Олежки. Цiлий мiсяць протримав Рустема в iзоляторi.

Пiсля цього вiн i пiдписав папiр з вiдмовою вiд батькiвства.

– А-а, Томчинi черговi обвинувачення. А вона чим незадоволена? Я це зробив саме на ii прохання. Точнiше, це була ii умова. А з Рустемом було так…

Олександр вагався, перш нiж розпочати свою розповiдь. Дiстав iз рюкзака якийсь чудернацький нiж антикварного вигляду, втяв очеретину, став бiля зламаного бурею стовбура i навiщось почав його краяти. Нiби готував себе до важкоi сповiдi.