Паперова лялька

Гiркоту вiд розлучення з рiдними геть затьмарили новi враження: галасливi вулицi, багатолюднi площi, дзвiнки трамваiв i гудки конок[11 - Конка – мiська залiзниця з кiнною тягою.], численнi охайнi крамницi з ввiчливими продавцями…

Варшава Вiслою подiлялася на двi нерiвнi частини. На лiвому було так зване Старе Мiсто – колись це й була вся Варшава. Але, потроху розростаючись, вона поглинула й шматочок правого берега, де здавен було село Прага. Назва Прага пiшло вiд «пражити», тобто випалювати лiс. В Празi був розташований великий ринок.

Пiсля приеднання села до Варшави, Прага так i залишилась торгiвельним осередком, де здебiльше торгували евреi. На той час вони складали чи не третину населення Варшави.

Агата жадiбно додивлялась до усього, чого не мала вдома. Одразу звернула увагу, що варшав’янки вбранi значно краще, анiж ii подруги з Ратного. Побачити на вулицi жiнку без головного убору було неможливо. Для прикраси широко використовувалося пташине пiр’я. Найвище цiнувалося пiр’я страуса, чаплi i райського птаха.

Головною вимогою до капелюшка тiеi пори було те, щоб вiн ледве торкалася зачiски, i було абсолютно непомiтно, як вiн тримаеться. Якщо i були стрiчки, то з газу або атласу. Сукнi пiдкреслювали жiночнiсть: талiя затягувалася до нелюдських розмiрiв, зате бюст i стегна всiлякими хитрощами збiльшувалися. Дiвчатка-пiдлiтки носили сукнi з широкою спiдницею трохи нижче за колiна, а згори накидали редингот[12 - Редингот – рiзновид пiвпальта.], пошитий з тканини за сезоном. Редингот застiбався до талii, а нижче розходився, залишаючи вiдкритою велику частину спiдницi.

Проте найбiльше Агату вразило взуття варшав’янок. У себе вдома велику частину року усi вiд малого до старого носили чоботи або калошi. Навiть влiтку в суху погоду могла випасти така щедра роса, що без чобiт по густiй травi не пройти.

А в мiжсезоння, якщо хто-небудь на вулицi втрачав з ноги калошу, не лiнувався зупинися i витягнути ii з багна – калошi вважалися найнеобхiднiшим додатком до взуття. У Варшавi ж жiнки ходили у витончених черевичках, на пiдборах, з гудзиками, колiр – на будь-який смак.

І взагалi Варшава славилася як мiсто черевичноi моди.

Невдовзi у Стася почалося навчання.

З того часу часто-густо Стась, причинивши дверi до спальнi, схилявся над зошитом або кресленням, а Агата перед тим, як заснути, тихенько дякувала Боговi, що дав iй такого чоловiка – турботливого, розумного, вродливого. І ще вона просила послати iй сина – аби догодити чоловiковi.